Відомі люди. Галина Тарасюк

Ім’я письменниці Галини Тарасюк, яка сьогодні завітала до бібліотеки, широко відоме серед читачів сучасної української літератури. Її роман-версія «Зоре моя вечірняя, або Пророк і Марія», що побачив світ у 2015 році у видавництві «Дніпро», був висунутий цьогоріч на здобуття Шевченківської премії.

Галина Тарасюк представила свої творчі доробки, роман «Зоре моя вечірняя, або Пророк і Марія», збірку новел та оповідань «Любов і гріх Марії Магдалини», «Трепанація» та інші. Проте пані Галина зізналася, що не думала, що буде писати книжки. Любов до книжки їй привив тато – Тимофій Омелянович, який працював бібліотекарем. І завжди казав, що треба читати і класику, і сучасні авторів. Свої перші твори – гуморески почала писати у 7-му класі. Щоправда, в селі на Вінниччині думали, що їх пише вчителька. Після опублікованих у районці гуморесок, тато Галині заборонив писати і друкувати, бо кум Микола та сусід Іван перестали вітатися, так їм не сподобалось висміювання дармоїдів.

Галина Тарасюк почала писати новели і оповідання, які згодом увійдуть збірку «Любов і гріх Марії Магдалини». Як в родині шанували книгу, так і шанували Тараса Шевченка. І як зазначила пані Галина її  тодішнє життя проходило під двома знаками: Тарас Шевченко та книжка. Тому і не випадково у творчому доробку Галини Тимофіївни з’явився роман-версія «Зоре моя вечірняя, або Пророк і Марія». За її словами, це такий собі  своєрідний жанровий   «мікс», в якому поєднані документальні факти, публіцистичний пафос, художні ремінісценції й авторські візії  феномену Тараса Шевченка. «Я ж  просто  писала  про Шевченка свою правду», – зазначила письменниця.

І вже час зустрічі збіг, але поспішали розходитись, ще перебували під враженням почутого, побаченого і, власне, від відчуттів позитивних емоцій…

 

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *