Слово про колегу: Ірина Цимбал

Сьогоднішня наша героїня є якраз уособленням того, що любов до читання прививається з дитинства. Так, власне, і сталося з Іриною Леонідівною, яка завдячує своїм батькам за українське слово, що звучало у звичайній родині. Родині Цимбалів з полтавським корінням, що проживали в Горлівці надто було близьке все українське. Чи не тому Ірина Цимбал так любить читати сучасну українську літературу. А свою землячку, відому українську письменницю Ірен Роздобудько просто обожнює! Здається, – каже Ірина Леонідівна, – те, про що пише Ірен Роздобудько ніби взяте з її особистого життя. Особливо роман «Якби».

І куди доля не закидала Ірину Цимбал після закінчення Горлівського інституту іноземних мов, поряд з нею була книжка, і не лише словники, бо працювала перекладачем у Німеччині, а й художнє українське слово. Зокрема вела позакласний український факультатив. Кожна її підбірка з живопису – це знайомство з Україною. Пізніше, після повернення в Україну вела позакласні уроки в шкільному музеї Василя Стуса.

Події на Сході змусили Ірину Леонідівну покинути рідний край. Зараз її «домівкою» є бібліотека, що розташована на вулиці Новгородській, у якій знайомить читачів з новинками сучасної української літератури, зокрема з творами Андрія Куркова, Андрія Кокотюхи та ін. А ще з нетерпінням чекає зустрічі з письменницею Анною Хомою.

Елегантна пані з книжкою в руках з ледь помітною усмішкою і щирим серцем – такою є вона для читачів бібліотеки ім. Новікова-Прибоя.