Зіркові гості. Галина Рибачук-Прач

«Любов’ю слова» Галини Рибачук-Прач

У творчому доробку вінницької письменниці Галини Рибачук-Прач є чимало дитячих оповідань і віршів як для дорослих, так і дітей. Щоправда, дитячі книжки з’явилися після народження онука. Їй дуже захотілося читати власні історії, які навчали б і надихали дитину до мислення та розвивали фантазію. Нещодавно у бібліотеці ім. Ф. Достоєвського відбулась творча зустріч із Галиною Рибачук-Прач, яка представила читачам свою нову збірку «Любов’ю слова».

  • Пані Галино, до кого звертаєтеся з «Любов’ю слова»?
  • Звичайно ж до читача. А ще до Бога… любов’ю слова до навколишнього світу.
  • У Вашій збірці більше віршів патріотичних, чи все ж таки ліричних?
  • Якось так вийшло, що у мене все переплітається. Але, напевне, ліричних більше.
  • Знаю, що вже деякі вірші покладені на музику. З яким автором співпрацюєте?
  • Справді, вже є романси, які виконує Тетяна Скомаровська. Днями була презентація в столичній Публічній бібліотеці ім. Лесі Українки ще однієї пісні «Не запалюй свічу». Наша співпраця продовжується, і, схоже, це вдалий тандем музики і слова. Принаймні, так кажуть слухачі наших творчих вечорів.
  • Обкладинка – це як продовження книжки. Хто автор графіки?
  • Київський художник, історик, письменник Анатолій Горовий, він же писав передмову. Якось на «Літературному форумі» я запропонувала прочитати йому мою добірку нових віршів. Прочитавши, він зробив унікальну графіку, яка приємно вразила точністю моїх відчуттів. За що я йому щиро вдячна.
  • Чи мріяли стати письменницею?
  • За фахом я фельдшер-лаборант. Навіть думки такої не було. Батько завжди щось читав. У нас було безліч різних журналів, дитячих в тому числі. Я любила слухати і читала вільно уже з 5 років сама. Що? Насамперед казки. Пізніше твори Тараса Шевченка, Лесі Українки, Адама Міцкевича. У дитинстві мріяла бути космонавтом, мене чомусь завжди приваблювали небо, зорі… Та й зараз кличуть частенько… і я літаю з зорями.
  • Пам’ятаєте свого першого вірша?
  • Перший вірш про тополю, яка якось так одиноко росла у нашому дворі. Записався вірш сам, що й не помітила. І з того часу співаються більше 30 моїх поезій. Вийшло три збірки поезії «Вірю, надіюсь, молюсь», «Україно моя ти доле» та «Любов’ю слова».
  • Тож дитячі твори з’явилися пізніше?
  • Дитячі вірші та казково-пригодницькі оповідання почала писати з народженням онука. Нещодавно вийшла книжечка «Капітан Одеса», а ще раніше «Маленький мандрівник», «Святкові пригоди маленького мандрівника», «Пригоди в курнику» та інші.
  • Вважаєте себе дитячим письменником чи тонким ліриком. Чи однаково?
  • Важко сказати… Все відбувається паралельно, або одне доповнює інше і виходить рівновага.
  • Який Ваш дитячий читач?
  • Діти, то щось надзвичайне, особливе, чисте, ніжне, привітне, відкрите… Ось недавно на одній із зустрічей підслухала… Каже хлопчик своєму другові: «та ти не дивись туди, то все ілюзія». А у повітрі в цей час літали звичайнісінькі, реальні мильні кульки. Ось таке сприйняття, і то також цікаво. На зустрічах з дітьми, люблю моменти, коли вони жваво обговорюють ту чи іншу тему, відповідають, фантазують, думають. І ще кажуть, що от той там читати не любить… Бачили б ви, як вони хочуть читати, в рядочок стають біля мене і по черзі читають. Це викликає у них задоволення і якусь навіть гордість за те, що читали разом зі мною. І з ними радію і я. Дітки – у мене друзі майже з усіх куточків України. Листуюсь з ними, шлють мені цікаві малюнки. Для мене головне бачити своїх читачів здоровими, усміхненими, одним словом – щасливими.
  • До речі, які малюнки вам надсилають діти?
  • Своє бачення персонажів книжок. Багато отримала різдвяних листівок. Діти – вони щирі і безпосередні.
  • Звідкіля берете дитячі сюжети?
  • Сюжети для дитячих оповідань… Так у мене є онук Назарко. Ото і є мій головний акумулятор ідей. Ми часто з ним подорожуємо, і стільки трапляється пригод, які згодом лягають в основу оповідань.
  • Так сталося із книжкою «Капітан Одеса», яку презентували на останній книжковій виставці в Українському Домі?
  • То, звісно! За основу взята чергова мандрівка з онуком до Одеси. Книжечка цікава тим, що пригоди в ній відбуваються в теперішній час. Над нею працювала вся моя родина: макет готував зять Володимир, редактором була донька Наталія і головним критиком (усміхається) онук. Малюнки зробила художниця Наталія Гуляєва-Смагло. Тепер мій Назарко сказав, що точно стане капітаном!
  • На зустрічі в бібліотеці на Соломянці художник подарував вам картину «Верба». Це спеціально до вашого вірша «Верба» написана?
  • Ні, все навпаки. Спочатку була картина пана Цезарія Ганушкевича. Щойно я її побачила, слова лягли на папір самі по собі. Картина ожила в моїх очах.
  • То верба, мабуть, ваше улюблене дерево?
  • Лише в поезії. Люблю з фруктових дерев – вишню, а так – дубочок і, звісно, берізку.
  • У вашому творчому доробку чимало пейзажної поезії. Ваш улюблений край?
  • Звичайно Волинь. Хатинка моїх батьків, у якій я народилась і все, що її оточує. Моє життя, то мандри. І щоразу повернення додому, навіть в уже самітню хатинку, для мене як ковток цілющої води.
  • Звідки загалом черпає Галина Рибачук-Прач натхнення?
  • Звідусіль. Мабуть, Господь вділив мені тонке сприйняття навколишнього світу. Звичайно природа, тобто все те, що відбувається в природі. Але на все є своя мить, яку важливо вчасно вловити і зафіксувати. А ще картини знайомих та незнайомих особисто художників. То унікальні люди, з особливим баченням навколишнього світу, от часом дивлячись на все це, і народжується поезія. Люблю дітей, це нескінчена скриня ідей, сюжетів, реальних та й не зовсім. От би часу побільше вільного та спокою.
  • №Культура і життя” Наталка Капустянська

 

 

 

 

 

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *