Відомі особи. Роман Коляда

На гостини до бібліотеки завітав не хто інший, як Роман Коляда – відомий журналіст, музикант, поет, диякон. А ще глибоко талановита і багатогранна особистість, щирий та відвертий співрозмовник, і, безумовно справжній піаніст – віртуоз!

Літературно-музичний концерт  розпочався  із прем’єри музичної п’єси Романа “Очікування”.  Музика автора проникала до самих глибин серця кожного із присутніх і це відчувалося протягом усього вечора. Неймовірно ніжні та зворушливі мелодії піаніста заворожували, спонукали  слухати їх  все більше і більше. Така віртуозна гра маестро і чаруюче звучання авторських мелодій зливались воєдино у безкінечний потік високих почуттів, душевного настрою і неземної благодаті.

Також митець подарував глядачам  власну поезію зі збірки “Пісні для  читання”. Вірші Романа Коляди надзвичайно ліричні  й проникливі,  захоплювали із перших рядків їх прочитання. Саме цю поетичну збірку автор презентував і нашій бібліотеці. Наприкінці зустрічі Роман Коляда відповідав на питання допитливих глядачів, розповідав про своє життя, поділився думками стосовно творчих планів. І, звичайно, не обійшлось  без  автограф-сессії, на яку з нетерпінням чекали наші відвідувачі.

Бібліотека імені М. Реріха пережила також свій маленький катарсис, – інколи так буває, що певна подія стає ключовим моментом. І таким моментом стала творча зустріч з поетом, піаністом-імпровізатором, теле-, радіожурналістом, дияконом Романом Колядою. Чи то так зірки зійшлися, чи такими були прагнення й очікування наших відвідувачів, чи іще щось інше, та в цей вечір відбувалось щось дивовижне – уже найперші акорди, що полинули з-під рук піаніста захопили й понесли кудись далеко.  А коли злились воєдино голос поета, мелодія віртуоза та його щира, щемка, прекрасна поезія, –  тоді й настав отой катарсис, те очищення душ, сердець, помислів, –  ми всі з буденного світу поринули в божестенний, в світ краси, любові, благодаті.

Майже 2 години проминули “на одному диханні”, люди вбирали, всотували в себе кожен звук, ловили кожне слово Романа, були цікаві запитання, і глибокі, такі  що спонукають до роздумів, відповіді. Нам не хотілося відпускати маестро, хотілося слухати ще і ще, хотілося продовжити ці миті естетичної насолоди, – та час невблаганний…

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *