Зіркові гості. Тетяна Винник

Добрик подорожує з Тетяною Винник

Творчість і громадська діяльність письменниці Тетяни Винник багатогранна і цікава. Вона лауреат «Коронації слова», україно-німецької премії ім. О. Гончара, ім. М. Коцюбинського та інших літературних і мистецьких фестивалів, Голова ГО «Центр новітніх ініціатив та комунікацій». Віднедавна обіймає посаду відповідального секретаря Національної Спілки письменників України. 

Нещодавно вийшла друком її нова книжечка «Добрик і його пригоди», яку письменниця презентує по всій Україні. 

 

  • Таню, український читач, і не лише, оскільки ваші вірші перекладені на інші мови, знає вас як поетесу, і раптом – твори для найменших. Чому почали писати для дітей? 
  • Справді, мій письменницький старт починався із поезії. Із шостого класу я вже друкувалася у Ніжинській газеті «Вісті». Пізніше почала писати прозу, п’єси та навіть кіносценарії. Коли була при надії, писала роман. Це був психологічно тяжкий текст, переосмислення революції 2014 року, під час якої тоді була студенткою і працювала на ніжинському телебаченні. Революційний вітер відчувала на власній шкірі. Але під час вагітності, яка й без важких думок, була непростою, я зрозуміла, що хочу писати для дітей. Хочу писати тексти, де добро перемагає зло. Думаю, що це природне бажання в моєму тодішньому стані, інстинкт самозбереження. «Добрик і його пригоди» – це моя друга книжечка для дітлахів. Вона вийшла друком у видавництві «Академія». А першу повістинку «Відлуння нашої хати» побачила світ у видавництві «Букрек». Обидві повісті писалися, коли я носила під серцем сина. Тому сміливо можна назвати мого Богдана співавтором цих творів. Книжечка про Добрика – це текст для читання у родинному колі, а також для тих діточок, які вже вміють читати. Над Добриком ми з редактором пані Галиною працювали протягом року дуже прискіпливо – вилучали деякі розділи, переписували, скорочували і дописували, повертали написане.
  • Чому обрали персонажем саме Песика?
  • Відомо, що собаки –  чи не найвірніші тварини. Пси дуже розумні і добрі, вони багато в чому були помічниками людей, вчених, навіть пам’ятники їм ставлять у світі. У книжці Пес багато робить добрих справ, за що його винагороджують. У тексті присутня українська міфологія, цікавинки з природознавства, загадки, які пропонує розгадати один із героїв головному герою. Мені цікаво, як діти мислять. В одній із бібліотек Солом’янки (там провела низку зустрічей) я загадала дітям одну із загадок, деякі діти відгадали не відразу, деякі знали відповідь. Мені хочеться, щоб діти пізнавали більше інформації, щоб розширили свій кругозір і побачили на прикладі Пса, що не варто боятися труднощів, варто сміливо йти до своєї мети. Головний герой гартує свій характер протягом твору. Це становлення беззахисної перед істоти, яка виростає духовно та фізично і заслуговує на повагу.
  • А в книжці «Відлуння нашої хати» унікальності надають фразеологізми? 
  • Так, мені хотілося, аби діти вчили мову, а не просто читали твір. Тому головний герой, хлопчик Відлуння, розмовляє приказками. Відлуння нашої хати – це не що інше, як мудрість поколінь, мудрість нашого народу, зафіксована у народній творчості. Тому важливо, що Даринка (головна героїня) прислухається до голосу віків у свій важкий час дитинства, час самотності і дорослішання.
  • Хто перший прочитав книжечку про Добрика? 
  • Богдан прочитав її в рукописному варіанті. Я взагалі часто раджуся із сином. Приміром, коли художник, який працював над образами повісті, надіслав на перегляд кілька варіантів малюнків головного героя, я одразу звернулася за порадою до сина. Він обрав найкращий варіант. Це ж книжка для дітей, тому прислухаюся до думки дитини.
  • Згідна, у казці вартісний і зміст, і малюнки. Хто художньо оформлювач? 
  • Талановитий художник Віталій Бугара. Віталій добре осмислив образ Пса. Надав йому візуального смислу, шарму. Ілюстрації вийшли мультяшними, сучасними, у стилі, який не схожий на інші. У книжці понад 40 малюнків, які доречно доповнюють сюжет книжки.
  • Яким бачиться ваш дитячий читач? 
  • Передусім я бачу своїх маленьких читачів щасливими дітьми. Попри сльози і труднощі, які переживає наша країна, мені як матері і як авторці дитячої літератури хочеться, щоб наші діти були щасливими, радісним і сильними. Книжка, у якій головний герой зі слабкого і нікому не потрібного виростає у сильного, але доброго Пса, має виховувати характер дитини, емоційно і морально загартовувати. Хотілося, щоб діти мали на своїх письмових столах побільше якісних українських книжок. Саме тому я з однодумцями на Чернігівщині створила ГО «Центр новітніх ініціатив та комунікації», і почала робити просвітницькі проекти для дітей та молоді, зокрема фестивалі «Теплі долоні», «Словограй», міжнародний проект – «Литаври». Починала свою громадську діяльність із фестивалю «Гоголівка», який ініціювали ніжинські студенти. Метою моїх фестивалів є ознайомлення із якісною сучасною літературою і сучасними письменниками.
  • На вашу думку, чи справді казка дуже впливає на розвиток дитини. І загалом, як привчити дитину до читання? 
  • Сучасні діти – це вже інша цивілізація, малюки з раннього віку вміють користуватися гаджетами і комп’ютерами. Це добре, ми маємо виводити своїх дітей із печер. А процес читання не залежить від уміння користуватися сучасними технологіями та пристроями. Сьогодні більшість людей не хоче мислити, а хоче шоу. Хочуть, щоб у книжці все було на поверхні, щоб не занурюватись до глибинних змістів, щоб було весело. Особливо важко з підлітками, які не читали з дитинства. Важливо, щоб дитина читала з малечку, і розуміючи це, кожна родина має привчити дитину до читання художньої літератури. Читання розвиває мислення. Сьогодні вчені говорять, що емоційний інтелект є запорукою успішності дитини. Бути розумним мало, потрібно вміти стати лідером, зоорганізувати команду, досягати мети. І книга сприяє розвитку характеру, вчить мислити, а це важливо.
  • Які ви любили читати книжки в дитинстві? 
  • У моєму домі книги були завжди. З раннього дитинства батьки привчали мене до читання, читали разом зі мною. Мама купувала книжки, де їх тільки можна було тоді придбати. Пам’ятаю, як ми часто зупинялися біля букіністів на вулицях, і мама купувала у них книжки, тому що у книгарнях не завжди можна було знайти хорошу книгу. У три роки я вже знала на пам’ять вірші Шевченка, Лесі Українки. У підлітковому віці прочитала «Джен Ейр» Шарлотти Бронте, «Американську трагедію» Теодора Драйзера, майже всю творчість Олександра Дюми. В той складний час, період перебудови, коли люди змушені були вживати, батьки багато фізично працювали, але вони знаходили час для читання. Пам’ятаю, як мама із Москви привозила красиві книжки для дітей – з вирізаними малюнками, зараз би сказали, що це 3d формат. Ці книжки читав і Богдан. Мама їх зберегла, а потім я подарувала їх у дитсадок. Тато напам’ять може цитувати книжки Миколи Гоголя.
  • Кілька слів про просвітницький проект-марафон «Родинні читання»… 

 Це просвітницький проект, який ми з Ольгою Ольховою та Євгенією Пірог започаткували у Спілці письменників. Метою є популяризація слова сучасних українських авторів за допомогою відеосюжетів. Ми запрошуємо читати своїх улюблених авторів письменників та інших відомих персон, батьків, бібліотекарів і всіх бажаючих. Сюжети можна переглянути у соцмережах та на ютуб каналі.

  • Таню, і насамкінець, чи будуть продовження історій Добрика? 
  • Маю читачів, які запитують, а що буде далі з Добриком? Думаю тепер, що із ним буде далі. Що буде з нами всіма і Україною.
  • “Культура і життя” Наталка Капустянська

 

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *