Зіркові гості. Сергій Василюк

 

«Тінь Сонця» Сергія Василюка

 Сергія Василюка, фронтмента і засновника гурту «Тінь Сонця», для тих, хто слухає українську рок-музику представляти немає потреби. А хто чує це ім’я вперше – радимо послухати пісні у його виконанні. У них – елементи народної музики.

Про музику і не лише… говоримо з Сергієм Василюком у затишній бібліотеці на вулиці Освіти.

  • Сергію, розпочнімо наше спілкування з назви гурту «Тінь Сонця». Чому так заввали? На мою думку, у назві відчувається щось філософське…
  • Назва гурту «Тінь Сонця» виникла після найбільшого затемнення сонця 20-го сторіччя, що відбулось 11 серпня 1999 року. Під впливом цього явища і з’явилась назва гурту. У міру похмурого, трохи сонячного, трохи філософського. Тіні сонця не може бути з одного боку, і певною мірою можна сказати, що в теорії і такого гурту не мало бути б. Але на практиці «Тінь Сонця» є! І хоча нам вказували, що ця музика застаріла, нікому непотрібна, як і непотрібно співати патріотичних пісень, але ми віднайшли свою, як кажуть нішу. Ми йдемо своїм шляхом, незважаючи на якісь тренди, тенденції.
  • Вашому гурту притаманний козацький рок?
  • «Козацький рок» – поняття абстрактне. Його застосовували до різних команд і до «Кому Вниз», і до «Гайдамаків», і до нас, і до «Kozak system». З музичної точки зору ми граємо досить таки різну музику, але тематично ми перетинаємось. Теми українські, звертаємось до лицарських традицій. «Козацький рок», на мою думку, музика сучасних козаків, тобто людей сміливих, патріотичних з глибоким відчуттям свого національного коду, пращурів, духу землі і з вірою у майбутнє. З музичної точки зору нас радше було б охарактеризувати як  «хеві метл» з елементами «фолк-року». До речі, серед рок-гуртів нас можна вважати новаторами у застосуванні бандури. Бандура в нашому складі з осені 2005 року.

 Назвіть, будь ласка, склад гурту…

  • Антон Которович – гітара, Влад Ваколюк – бандура, Юрій Іщенко – барабани, ну і я співаю та граю на бас-гітарі.

Гурт перебував у Всеукраїнському турі «Палає степ». Як загалом сприймали нові пісні, скажімо, такі як «Тримайся козак», «Мчать козаки»?

  • Сприймали досить добре. І це головне. Нові пісні всі різнопланові. Якщо пісня «Тримайся козак» – бадьорий оптимістичний рок, то пісня «Вітер з Січі», написана моїм братом Олексієм Василюком, – атмосферна тема, тяжіє до важкого року, аранжована по-новому. Загалом у новому альбомі багато пісень Олексія Василюка. В нашому репертуарі не лише мої пісні, навпаки є багато інших авторів. Я співаю те, що мені до душі, що лягає у формат гурту.
  • Хто вплинув на ваш світогляд?
  • Насамперед мій батько, коли ми почали у 90-му році спілкуватися українською мовою. А далі – зовнішні фактори. Пам’ятаю, як я вперше побачив козаків у строях біля Золотих Воріт, бандуриста – на Андріївському, це мене захоплювало і зворушувало. Окрім того, я бував у прабабусі на Черкащині, і пізнаючи український світ там, відчував, що він мені, «дитині асфальту», неймовірно рідний. Свого часу ще маленьким російськомовним киянином був дуже зворушений піснею «Душі криниця» Олександра Морозова та Андрія Демиденка. Аж сльози наверталися, як і під час божественних мотивів увертюри Миколи Лисенка до опери «Тарас Бульба».

Цікаво, що моя бабуся по мамі, яка особливо долучилась до мого виховання, родом з Твері. Тим не менш, я не пам’ятаю від неї якоїсь українофобії. Люблю жартувати, що я на четвертину тверчанин, але не московит. Політику Росії я сприймаю як ворожу, в той же час не можу назвати землю, де похована чверть мого роду – чужою.

Пізніше значний влив на формування мого українства здійснила вчителька української мови і літератури Наталія Кадоб’янська. У студентські роки я самотужки почав вивчати світ козацтва, зокрема «Історію запорізьких козаків» Дмитра Яворницького, і в будь-який вільний час читав його. Фантастична книга: ніби поринаєш у козацьку романтику, ту чисту, незайману природу, скільки нового там пізнав, скільки топоніміки!

  • До речі, що вкладаєте в поняття «патріотизм», «націоналізм»?
  • Я не прихильник суб’єктивних тлумачень цих слів. У більшості тлумачних словників патріотизм означає любов до рідної землі, до якоїсь території. А націоналізм – любов до своєї національної ідентичності. Відповідно, це різні категорії, хоча у випадку національної за походженням держави націоналізм і патріотизм на практиці поєднуються в одне. Тому я не люблю оці пересмикування, що патріотизм це добре, а націоналізм – ні. Хоча в націоналізмі є більш радикальні форми. Націоналізм є окупаційний і націоналізм є захисний. Я, приміром, захоплююсь націоналізмом білорусів, чи хорватів, з якими у нас схожа історія, їхніми національними культурами. У Хорватії є рок-гурт «Thompson», лідер гурту Марко Перкович, ветеран війни за свободу Хорватії у 90-х роках. Я випадково відкрив для себе цей гурт, і що цікаво, їхня музика найбільш споріднена «Тінь Сонця». Пісні виконують, і патріотичні, і духовні.
  • Ви член Історичного клубу «Холодний Яр». Як зявився у Вашій біографії?
  • Досить випадково познайомився з бандуристом Тарасом Силенком у «Книгарні Є» на Лисенка, який дав мені почитати «Холодний Яр» Юрія Горліса-Горського. Цей роман мене дуже вразив, я його називаю «Другим Кобзарем». Пізніше я уже познайомився з живою легендою – істориком Романом Ковалем, видатним письменником Василем Шклярем і долучився до історичного клубу «Холодний Яр».
  • Знаю, що, окрім музики, захоплюєтесь історією?
  • У студентські роки мав можливість глибше вивчати історію. Може, це і не популярна думка, але скажу: в молодших класах не варто опановувати творчість Тараса Шевченка. Це створює образ України як депресивного, трагічного регіону. Вивчати потрібно у старших класах, коли дитина вже сформована. Творчість Шевченка базується переважно на історичній тематиці. Загалом як б спробував об’єднати в один курс мову, літературу, географію та історію.
  • Коли вперше взяли до рук гітару? І як сталося, що життя своє пов’язали із музикою?
  • Я не закінчував музичної школи. Змалку мені хотілося співати. Батько записував, коли мені було ще три роки. Співав я і в школі; часто мене запрошували на сольні виступи з хором. У мене в родині завжди всі співали; гарний голос у мами, батька, бабусь і дідусів. Батько грає на гітарі. Та в його репертуарі переважно туристичні пісні у бардівському форматі. Я ж більше захоплювався рок-музикою. Грати я навчився після школи якраз того літа, коли треба було готуватися до вступних екзаменів.
  • Чим займаєтесь у свій вільний час?
  • Хочеться ще займатися охороною природи. Але часу на все не вистачає, тим паче, що у мене маленький син.

По можливості намагаюсь вивчати землю своїх предків, де відчувається слід мого дитинства. Нещодавно віднайшов могилу свої прапрабабусі Васси Іванівни Головатюк (дів. Федоренко) на Черкащині. Минулого літа наш гурт виступав у Погребищі і мене повезли на станцію, де народився мій дідусь Валентин Василюк. Мені важливо було на цій землі побувати.

“Культура і життя”. Наталка Капустянська

 

 

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *