«НЕСКОРЕНІ: вони були першими» – зустріч до Дня Добровольця із журналістом, автором-упорядником серії книжок «Вогонь запеклих не пече» у Центральній бібліотеці Солом’янки

11.03.2020

Наша гостя Валентина Розуменко – журналіст, член національної спілки письменників України. Власне, хороших журналістів багато, та не кожен знайде в собі сили взяти в душу чужий біль величезної напруги – вислухати, прийняти, переосмислити трагічні життєві історії, аби достовірно закарбувати їх у матеріалах ЗМІ, у книгах, щоб подвиги наших бійців не канули у забуття й не були стерті часом. Саме тому ми й запросили на зустріч саме людину, яка це змогла, аби відчути, як то насправді.

Нескорені Українці

«Кожна епоха має своє покликання та своїх героїв. Маємо їх і ми, українці. Про героїв-сучасників неоголошеної війни з російським агресором та його посіпаками розповідається у цій книжці, яка складається з інтерв’ю журналістки Валентини Розуменко із тими українськими чоловіками та юнаками, які пройшли крізь пекло Іловайська, Дебальцевого, Донецького аеропорту та інших «гарячих точок». Розповіді Героїв – це реальні історії патріотів, високі зразки мужності, сили духу, самопожертви та героїзму усіх тих, хто віддав своє здоров’я за свободу й незалежність нашої країни. Зазнавши важких поранень, утративши ноги, руки, вони не піддалися вироку долі, а доклали надлюдських зусиль, щоб повернутися до повноцінного життя… Їх тернистий шлях, важка реабілітація й жага до життя має стати взірцем для тих, хто зневірився у пошуках сенсу буття. У спілкуванні з Героями розкривається їх багатий духовний світ: добродушність, життєрадісність, відвертість, оптимізм, цілеспрямованість й волелюбність. Достовірно й документально відтворюються ті події, про які забувати ніхто не має права!» – написано в анотації до першого тому  «Нескорені» (Київ, ВЦ «Просвіта», 2016, – 368 с., з іл.).

Історія народження серії «Вогонь запеклих не пече»

«…Спочатку була книжка: «Майдан… Хто, якщо не я?!» (Київ, «Український пріоритет»-2016) – розповіла пані Валентина, – де зібрано свідчення учасників Революції Гідності з вуст не лише тих майданівців, які йшли безстрашно в бій, а й пересічних громадян, які допомагали та підтримували Майдан. Кожен свідомий українець розумів, що його внесок, нехай маленький, але власний, вкладений в загальну справу, примножувався і виростав у багатотисячне волевиявлення українського народу у прагненні до свободи та незалежності держави, збереження суверенітету й демократії.»

Потім, як відповідь на вторгнення російських найманців, з’явилися Вони, – перші  оборонці України, із вогнем в очах, із праведним гнівом у серці, самоорганізувалися і просто з Майдану рушили на східні кордони, щоб дати відсіч окупантові. Війна нещадна, тож  їхні долі склалися по-різному. Хтось загинув. Хтось здобув важке поранення, але вижив, хтось втратив усі кінцівки, хтось пережив полон і катування, – усі ці трагічні і життєствердні історії лягли в основу першої книги «Нескорені: вогонь запеклих не пече», у яких закарбовані достовірні, реальні та відверті історії учасників цієї війни, які пройшли крізь пекло Іловайська, Дебальцевого, Донецького аеропорту, Світлодарської дуги та інших «гарячих» точок і — вистояли! Автор бачить ту криваву, несправедливу війну очима своїх героїв: добровольців та воїнів ЗСУ від перших днів війни, коли російські війська вторглися на нашу землю.

Над другою книгою «Нескорені-2» (Київ, «Гамазин», 2019) автор працювала майже два роки: на 648 сторінках — 30 оповідей із понад п’ятдесятьма співрозмовниками, чиї долі обпалила війна: безпосередньо на лінії вогню або здалеку — трагічною звісткою про загибель сина, брата, батька… Тож це долі воїнів ЗСУ і добровольців, волонтерів і медиків, батьків, що чекали звісток iз фронту, і дружин важкопоранених бійців, котрі стали для них справжніми берегинями. Передмову до видання написав незадовго до свого відходу у засвіти визначний український письменник Юрій Мушкетик. Видання обох томів «Нескорених» стало можливим, насамперед завдяки титанічним зусиллям учасника бойових дій в Афганістані, голови правління ГО «Українська асоціація інвалідів АТО» Сергія Тріскача.

Обидва томи «Нескорених» є у бібліотеках Солом’янки та доступні до прочитання.

Важка ноша Валентини Розуменко

«У моїх книгах, — розповідає авторка, — реальні історії наших воїнів, із перших вуст, які щемко озиваються в душі болем і водночас наповнюють гордістю за наших простих українців, які, мабуть, несподівано й для самих себе, стали воїнами світла, захисниками України, надійною опорою нам — людям, у яких ніколи не цілились дула й не наздоганяли мінні осколки, які не мерзли в окопах і яким ніколи не снились загиблі побратими. Поруч із війною — історії справжнього кохання, весілля на передовій та відданості дружин, які стали для своїх важкопоранених бійців берегинями. Непоправний смуток згорьованих батьків, чиї сини здійнялися журавлиним клином у далекий вирій, звідки немає вороття, та роздуми капеланів про полеглих і причини війни. Багато з моїх героїв отримали велику психологічну травму, дехто зазнав важких поранень — втратив ноги, руки, пройшов важкі випробування, шпиталі, лікарні, та ніхто не піддався вироку долі! Вони сміливо сприймають удар долі й говорять: «Життя не закінчується, а стає дещо іншим!».

Дякую Богу, що мала змогу спілкуватися з героїчними, відважними бійцями. Вони мають стати взірцем для тих, хто зневірився у житті. Чого лише варті слова 30-річного бійця Романа Максимця уродженця села Давидів Пустомитівського району, що на Львівщині, інваліда 1-ї групи, з трьома ампутаціями: «Своїм прикладом хочу довести, що людина здатна подолати найважчі випробування в житті. А всім співвітчизникам хочеться сказати, що відповідальність за нашу країну лежить на кожному з нас. Усім потрібно нарешті стати справжніми Українцями не тільки за паспортом, й за покликом серця. Потрібно вірити у себе, свою країну, силу та нездоланність народу. Тоді і буде перемога!»


Життя завжди бере гору

На зустрічі були присутні бібліотекарі Солом’янки, які не воднораз долучалися до допомоги своїм оборонцям, і щиро вболівають за те, як у подальшому складаються їхні долі. Тож багато прізвищ героїв «Нескорених» виявилися добре знайомими багатьом з нас. Крім розмов про надзвичайну людську витримку, говорили й про силу життя, про неймовірні історії кохання, яким не стали на заваді важкі поранення, про створені сім’ї, в яких підростають діти героїв.

При підготовці допису було використано матеріали газети «Україна молода»

https://umoloda.kyiv.ua/number/3570/188/143699/?fbclid=IwAR2hfdi-KkV4WrE2V4dYchYyU0fNpToP6KoNxB_ZqTyZ6G_HSwS3xyqz9BA

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *