Кінець Весни Тиждень 25-31 травня

Бібліотеки Солом’янки продовжують свою місію інформувати користувачів. Тепер онлайн можна отримати не тільки юридичну консультацію про немайнові права, а й отримати сексуальну освітута поради як кинути курити від експертів зі здорового способу життя. Дізнатися про війну на Донбасі від першої жінки на фронті. Не обійшлося, звісно,і без поезії від Олександра Козинця та спілкування зі сценаристом Євгеном Положієм. А ще змогли дізнатися про жестову мову і навіть прогулялися в День Києва Андріївським узвозом, перемістившись у ХХ ст. з допомогою старих світлин.

Сексуальна освіта в Україні

25.05 Психологічні тренінги та семінари в рамках проєкту «ReСтарт» тривають. Уже за традицією, сьогодні, останнього понеділка місяця о 15:00 відбувся вебінар від практикуючого психолога, КПТ-терапевта, засновника Тренінгової агенції «PRO Trainings» Злати Біневич. Тема зустрічі: «Як сексуальна освіта формує усвідомлене материнство». Але обговорювали

питання сексуальної освіти зі всіх аспектів. Значною мірою в цьому допомогла колега Злати Біневич‑ Ольга Куркіна, котра науково і ґрунтовно дослідила, як у школах України впроваджують сексуальну освіту, чи потрібна вона і на якому етапі розвитку дитини формується сексуальна культура людини загалом.

З’ясувалося, що Україні варто орієнтуватися в цьому питанні на фінську освітянську систему. Адже комплексна сексуальна освіта на даний час в українських школах не проводиться. І це не тільки розмови з підлітками про контрацепцію, аборти тощо. Діти мають знати про психічне і фізичне насильство, котре зароджується в родині. Щоб убезпечити дитину від зґвалтувань, варто з нею говорити про інтимні речі вдома, але в момент одночасної готовності. Вельми важливо виховувати дитину без насилля над її волею, у першу чергу: не бити, не порушувати її інтимні кордони. І вірогідно дитина не підпустить до себе на вулиці, поза домом насильника. Отож про статевий розвиток хлопчика з ним має говорити батько або родич, якому дитина довіряє. З дівчинкою частіше говорять про інтимні речі матері-бабусі. Але ключовим моментом має бути – довіра і готовність вислухати. Такі розмови будуть на користь. І поки на українських теренах не сформувалася культура сексуальної освіти для дітей, психологи разом із родинами будуть вибудовувати цей хиткий місток до дитячих душ.

Запис етеру:

https://www.facebook.com/zbs.solomyanska/videos/174488033974283/

«Солдат може залишити війну, але війна в ньому ‑ назавжди»

25.05 о 19.00 відбулася онлайн-зустріч із Оксаною Чорною ‑ авторкою книжки«Позивний Кассандра: Літо 2015», волонтеркою, водієм-санітаром, кандидатом економічних наук, професором університету… Волонтеркою Оксана потрапила в зону бойових дій на Донбасі як водій авто медичної допомоги. Евакуйовувала поранених солдатів з поля бою в 2014‑2015 рр. У 2015 р. прийняла присягу і (зі зором -5!) стала першою жінкою на передовій. Уже в якості солдата-медика-водія28 бригади продовжувала служити до літа 2017 р. Побачене на війні за три роки (2014‑ 2017 рр.) і лягло в основу документальної книжки «Позивний Кассандра: Літо 2015». Фактично, 100 сторінок твору присвячені одному дню ‑ 03.06. 2015 р. – бій під Краснополівкою. Книжка видана коштом авторки в Україні в 2019 р. накладом 2300 примірників видавцем Марком Мельником та була представлена на Книжковому Арсеналі в Києві, Бук Фесті в Дніпрі, та Львівському форумі видавців. Книга складається з документальних історій з авторськими світлинами як пам’ять про бійців, які захищали свою країну. У кінці кожної оповіді є таблиця імен-позивних загиблих побратимів, про кого авторка розповіла. Книга написана з власного досвіду російською мовою, оскільки авторка(саме її позивний «Кассандра») пише рідною для неї мовою.Про найбільш складні та болючі моменти Оксана Чорна зачитала уривки з книжки й прокоментувала.

На даний момент Оксана проживає в Омані, де викладає економіку та є професором в університеті MCBS. Не написати книжку авторка не могла, до цього її підштовхнув громадянський обов’язок і крик душі: «Про війну на Донбасі й її не названих героїв мають знати якомога більше людей – і в Україні, і за її межами. Як повідала Оксана Чорна, у книжці є й романтичні історії, одна з них – її власна, адже зі своїм чоловіком вона познайомилася на війні, побралися, і він став її військовим консультантом у написанні книжки.

У найближчих планах авторки ‑ видання книжки англійською мовою, бо є запит на цей твір. Так англомовний світ зможе прочитати «Позивний Кассандра. Літо 2015 р». Нині переклад виконує американський морський піхотинець, котрий воював у Іраку.

Оксана Чорна зауважила, що українське суспільство треба вчити жити з ветеранами війни на Донбасі. Важливо, щоб була психологічна підтримка з боку держави. «Адже солдат отримує на війні щеплення – загострене відчуття справедливості», каже Оксана. Книжки можна придбати у авторки, написавши їй у приват ФБ.

Запис етеру:

https://www.facebook.com/zbs.solomyanska/videos/248038773086455/

Про немайнові права людини

26.05 о 15.00учергова онлайн-зустріч «Карантин. Правовий вимір» присвячена захисту прав людини. Говорили про особистісні немайнові права фізичної особи, пов’язані з доступом до інформації. Правознавець Сергій Бреуспроконсультував щодо поширення недостовірної інформації, про строки спростування її, про базові права людини: право на життя, про донорство, про право на трансплантацію органів тощо. Також у онлайн консультації йшлося про соціальні права людини: про зміну ім’я, прізвища, про авторське право щодо творчої діяльності, про фото-відео-аудіо-фільмування – де можна, де треба мати дозвіл, і як спрацьовують етичні норми. З особистих питань консультування звертайтеся до Правобережний київський місцевий центр з надання БВПД з понеділка по п’ятницю з 9.00 – 18.00 за номером: 044593 97 60. Детально дізнатися про вище написане можете, переглянувши відео тут.

Запис етеру:

https://www.facebook.com/zbs.solomyanska/videos/1176678649338492/

Олександр Козинець: Не бійтеся падати в небо

27.05 о 15.00 відбулася онлайн-зустріч «В очікуванні літа» із музикантом, викладачем, автором тетралогії «Сезони» ‑ «Осінь», «Зима», «Весна», «Літо» ‑Олександром Козинцем. Олександр завжди при справі. Окрім написання віршів та прози, співає в хорі, пише пісні, викладає в Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова, тому, як він іронізує, у нього «день – для роботи, а ніч – для життя».

Під час зустрічі Олександр читав свої вірші, здебільшого за мотивами інших поетів. Так була згадана творчість Сергія Жадана, Тані-Марії Литвинюк, Олександри Малаш та інші. Олександр прочитав напам’ять про літо своє: про поїздку на фестиваль у Грецію, «Відриваються слова…» (зі книжки «Літо»), «Голоси. Диптих» (присвячено було вагітній подрузі), «Він шепоче про себе» тощо. Іще Олександр Козинець розповів про літературно-мистецький проект «Щоденник», де три теми: Тіло, Кохання, Час, а також про проект «Продайте їсти». Це як себе почуває молоко й ікра (!?). Автор зізнався про запланував збірку «366» як фіксація на папері емоцій за щодень. Авторський слоган проекту: «Пишіть олівцем», а побажання – щоб внутрішня радість пульсувала в унісон гармонії світу. Олександр вимогливий до себе, тому вірить, «кому багато дається, з того спитають у рази», але «не бійтеся падати в небо!».

Запис етеру:

https://www.facebook.com/zbs.solomyanska/videos/531411054402068/?epa=SEARCH_BOX

Держава має дбати про кіно, видання книжок – про культуру…

27.05 о 19.00 відбулася онлайн-зустріч із українським письменником, сценаристом, журналістом Євгеном Положієм, сином письменника Віктора Положія. Євген Положій – батько трьох синів мешкає в місті Суми. Свого часу, філолог за освітою, він був головним редактором кількох часописів, пише книжки і сценарії до фільмів.Його критичне мислення та жвавий розум вилилися у цікаву бесіду зі запитаннями і відповідями.Говорили про проблеми мізантропічного гуманізму в умовах карантину.Він є автором більше 10 книжок романів і віршів. Найвідоміша книжка пана Євгена – це «Іловайськ» (2015). Зі слів автора: «Було важливо показати зіткнення цивілізацій – української та російської».Щодо улюблених авторів письменника, то це:Борхес,Кортасар, Маркес, Желязнита інші. Із сучасних письменників знається на творах Василя Шкляра, оскільки він друг його батька. А щодо кіно, то, на думку пана Євгена, українське кіно має свій голос, набуває епічного розвитку, є багато цікавих режисерів, котрі були відзначені на міжнародному рівні. І сучасна ера цифри дає більше можливостей для втілення мрій митців. Єдине що зв’язує руки як кінематографу, так і видавничій справі – це недофінансування з боку держави, незацікавлення влади в розвитку вітчизняної культури… «Згадайте тільки вигляд сучасного письменника – він має їздити по містах з наплічником, набитим своїми книжками, які сам і презентує, і продає. Таке ось виживання…» Зараз Євген Положій пише роман-епоху про чоловіка, який виховує 32 прийомних дітей. Планує презентувати у 2021 році на книжкових форумах. Але більше все-таки Євген займається написанням сценаріїв. Отож ‑ до зустрічі на мистецьких майданчиках!

Запис етеру:

https://www.facebook.com/zbs.solomyanska/videos/581652772483871/

Вірити в себе, у свою країну!

28 травня о 15:00 відбулося онлайн- спілкування на тему«Медіа і пандемія» з українським журналістом, волонтером, головним редактором часопису «Український тиждень»@Дмитром Крапивенком.

«Український тиждень» передплачується бібліотеками Солом’янки, і (з аналізу читацького попиту) є найпопулярнішим суспільно-політичним виданням в Україні. Чому? Про це говорили з паном Дмитром. На його думку, «друковані медіа виживають в умовах пандемії й виживуть як вид мистецтва». Це, звісно, будуть менші наклади елітарних часописів, котрі за багато років завоювали довіру у читача. І головними критеріями контенту стане достовірність інформації, журналістська компетентність, не продажність і патріотизм. «Український тиждень» завжди дбав про свою добру репутацію і ніколи собі не дозволив би сумнівні інтерв’ю. «Адже інтерв’юючи ворогів України, надається майданчик для їхнього піару», так прокоментував Дмитро Крапивенко недавні скандальні події у ЗМІ. Зі слів головного редактора часопису «УТ», незалежна журналістика – це коли не працюють «за дзвінком згори» і без репресивного тиску. На жаль, в Україні преса і книговидавництво не в полі зору нинішнього міністерства культури.

Пандемія зробила чергову перевірку на духовні цінності. І медіа, які залишилися на культурних барикадах і не втратили обличчя, нині формують порядок денний у просвіті населення. Ті журналісти, хто захворів на цинізм, зіштовхнуться з природним відбором. Дмитро Крапивенко прибічник того, що в сфері кібербезпеки варто орієнтуватися на Фінляндію, тобто: «Історія успіху в інформаційній гігієні як історія країни!».

Запис етеру:

https://www.facebook.com/zbs.solomyanska/videos/2643450292565581/

Бути здоровим – позбутися залежності

28 травня о 19:00 до Всесвітнього дня проти тютюну відбулася онлайн-зустріч «Як кинути курити?» з експертами зі здорового способу життя Іриною Цісар, соціальним працівником (Київський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді) та Отто Стойкою, лікарем-методистом, к.мед.н. (Київський міський Центр громадського здоров’я).

Експерти зі здорового способу життя прокоментували ситуацію в Україні з курінням. Нині з’явилися новомодні залежності: електронні сигарети (вейпинг), кальяни тощо. Але це не значить що куріння стало безпечним, адже складовою є нікотин. А нікотин, за міжнародною класифікацією – це наркотична речовина, що і спричиняє залежність. Якщо частота куріння від 5 до 30 хв – це високий ступінь залежності; від 30 хв до 1 год. – середній; більше години – легкий ступінь залежності. Але, у будь-якому випадку, куріння – це повільне втрачання здоров’я, це ризик спричинення інфарктів, це ракові захворювання тощо. Особливо небезпечним куріння є для дітей і молоді. Отто Стойка та Ірина Цісар мають багаторічний досвід у пропагуванні відмови від куріння. На їхніх особистих і робочих сторінках у Фейсбуку можна замовити три книжки для підлітків, де є змога пройти тест на залежність, після чого зважитися зробити перший крок, щоб кинути курити і позбутися нікотинової залежності. І це буде символічно, якщо зробити це 31 травня  ‑ у Всесвітній день проти тютюну.

Запис етеру:

https://www.facebook.com/zbs.solomyanska/videos/2311783182462949/

Посмішка і сльози – не потребують перекладу

29.05 о 15.00з @Публічними бібліотеками Солом’янки на зв’язку онлайн була @МарінаЛіферова. Тема зустрічі «Жестомовні серед нас! Про кого йдеться?».

МарінаЛіферова, президент Спілки України перекладачів жестовою мовою (від заснування 2007), мешканка Відрадного і гостя «БібліоПідвальчика». Вона народилася в родині глухих, але у неї була бабуся і дитячий садочок. Так вона й навчилася розмовляти. Нині пані МарІна (саме на такому написанні власного імені вона наполягає) працює на телебаченні – канал «Прямий», ‑ де перекладає жестовою мовою. Слово «сурдопереклад» ‑ не любить і не бажає, щоб його застосовували до означення її професії, адже дослівно це означає – глухий переклад – німота?! Тому вірно називати професію – інтерпретер, а дублювання сказаного – синхронний переклад жестовою мовою і, знову ж таки, не мовою жестів, адже останньою послуговуються в емоційних випадках.

МарінаЛіферова детально розповіла, як ведеться нечуючим людям в Україні: ст. 4 Закону про державну мову щодо жестомовних; про посібники для дітей, щоб вивчити жестову мову; про різні абетки жестової мови; і чому у світі основою є французька жестова мова; про трансляцію лівою та правою руками абетки жестомови; і чому обличчя має бути задіяне, а не скам’яніле. Також пані Марина розповіла про свою участь у Дефлімпійських іграх, про обов’язковість в Америці знати жестову мову медикам і поліцейським, про емблему перекладачів жестовою мовою в різних спілках, про Українське товариство глухих. Пояснила чим відрізняються сучасні слухові апарати для дітей і дорослих. Розповіла про своїх учнів – батьків глухих дітей. Але пані Марина вважає, що викладач жестової мови має бути її носій, тобто з глухих чи слабкочуючих. А для складання іспитів на знання жестової мови треба

знати 1800 знаків, це оптимальний словниковий запас жестомови, але вона постійно розвивається, у зв’язку з новими технологіями (нові слова: інтернет, коронавірус тощо). Марина Ліферова має професію, що зобов’язує задіювати в роботі дві півкулі головного мозку – це потребує постійного вдосконалення, а перекладачка мріє про безбар’єрність у спілкуванні українських іншомовних (глухих).

Запис етеру:

https://www.facebook.com/zbs.solomyanska/videos/536797930323566/

Віртуальна прогулянка Андріївським узвозом

31 травня о 19-00 на День Києва на платформі Публічні бібліотеки Солом’янки відбулася віртуальна екскурсія.Андріївським узвозом. Неможливо собі уявити День Києва без прогулянки цією вулицею. Узвіз називають найдавнішою київською вулицею, про нього розповідають легенди. Коли, як і завдяки яким людям і текстам тиха провінційна вулиця стала «туристичною Меккою», про історію Узвозу, його будинки та їхніх мешканців і книжки, пов’язані з Узвозом (добре знані і мало відомі), розповість Владислава Осьмак, дослідниця Києва.Пані Владислава Осьмак була однією з тих, хто створив Музей однієї вулиці, працювала там майже 20 років науковим співробітником та екскурсоводом. Провела Андріївським узвозом сотні, якщо не тисячі екскурсій, писала про вулицю статті, розповідала ‑у теле- та радіосюжетах. Під час онлан-екскурсії (у паралельному вікні) можна було переглядати старі фотографії про Київ різних часів як фотоальбомом пані Владислави, який складався з музейних і приватних світлин ХХ ст. І ніби «все цього разу якось інакше: День Києвамає зливою закінчуватися, а не починатися…» Ховалися від дощу у віртуальності. Екскурсовод Владислава Осьмак розповіла про власні спостереження щодо зміни обличчя вулиці, про людей, історії та тексти дотичні до Андіївського узвозу «побудинково», так би мовити. Вона присвятила цю прогулянку пам’яті вчителів, які вже пішли у засвіти, ‑ легендарному екскурсоводу Анатолію Трохимовичу Халепі, з яким прощалися цього тижня, києвознавцям Віталію Васильовичу Ковалинському та ‑ з особливо щемкою вдячністю ‑ Дмитрові Васильовичу Малакову.

Запис етеру:

https://www.facebook.com/zbs.solomyanska/videos/940405353075641/?epa=SEARCH_BOX

Фотоальбом тут:https://www.facebook.com/vladyslava.osmak/media_set…

 

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *