Дискусійний клуб на Освіти, 14-а

04.07 о 18:00 Дискусійний клуб на Освіти, 14-а

ZOOM-ДИСКУСІЯ «ОСОБИСТІСТЬ ТА ЇЇ РОЛЬ У СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ» ВІДБУЛАСЯ!

Надзвичайно цікава дискусія розгорілася цієї суботи – дискусія у класичному її розумінні, хіба що у колі однодумців. Власне бачення Особистості та її ролі у суспільстві висловлювали:

🔹🔸 Світлана ТКАЧЕНКО – економіст, психолог. Спеціалізувалася у галузях монетарної політики, банківської справи, фондового ринку, економічної психології та фінансової поведінки. Поетеса, письменниця.

Роль особистості в історії залежить від певного проміжку історії та зростає в період кризи, коли зростає попит на неї. Довіра взагалі (й до особистості зокрема), забезпечує відносну сталість і непохитність нашої картини світу. Ступінь довіри визначається цінністю предмету довіри та відповідальністю агента довіри (особистості). Говорили про такі аспекти: довіра як протилежність страху, довіра як підмурівок до впевненості у завтрашньому дні та звичного стану речей. Якщо довіра є персоніфікованим явищем, то персоніфікованою має бути і відповідальність. Залежність довіри від рівня відповідальності та людських якостей пані Світлана проілюструвала графіками, які є її професіональним надбанням. Також пані Світлана зауважила на науково доведеному факті: здатність людини довіряти значною мірою залежить від рівня освіти (освічена людина довіряє світові більше, ніж людина без освіти).

🔹🔸 Злата БІНЕВИЧ – психолог, психотерапевт, тренер, організаторка просвітницьких та мистецьких заходів.

Яка особистість може бути ефективною у суспільному житті та приносити користь громаді? Лише здорова і доросла особистість. Мається на увазі здоров’я психологічне, психічне. Травмована, невротизована людина навряд чи може бути ефективною та приносити велику користь суспільству. Дорослість – це здатність узяти на себе відповідальність, зокрема за власну ініціативу, власні вчинки, власні рішення. Зазвичай взяти відповідальність на себе може людина з лідерським якостями, яка живе в парадигмі «бути» (а не «мати») та контактує в соціумі за здоровим сценарієм. Пані Злата також згадала притчу про те, що є люди-болітця, люди-ріки, люди-океани, які по-різному дивляться на цей світ, та орієнтовані на різні цінності (рівень власного «его» та, відповідно, можливостей). І дуже вдало, конкретними прикладами, екстраполювала рівень мислення таких людей на суспільні явища.

🔹🔸 Микола ШЕВЧЕНКО – маріупольський художник, режисер, сценарист, поет, казкар, філософ, археолог, краєзнавець, автор Теорії Триєдності на сучасному витку історії та борець за екологію.

Роль особистості можна побачити лише коли вона може взяти на себе відповідальність. Сучасне суспільство має багато моделей суспільних відносин всередині себе, отже, особистості мають власні ролі лише там, де є особистісні сценарії. Люди зазвичай звертають увагу на особистість, коли не хочуть нести відповідальність за власну бездіяльність. Тому певна діяльність починається тільки там, де з’являється від суспільства запит на вирішення якоїсь суспільної проблеми, і саме цей запит дозволяє висуватися особистостям, які нестимуть узяті на себе ролі в суспільстві. Ролі завжди мають популістський відтінок, а відтак самі особистості можуть нести як позитивні так і негативні зміни для суспільства. Залежить від цінностей суспільства і готовності його дієво підтримувати висунуті особистості. Приклад розосередженої відповідальності: Маріуполь – місто, де люди потерпають від поганої екології через роботу двох потужних заводів. Власник заводів не дуже то й опікується екологією, а маріупольці не можуть добитися правди через менеджерів підприємств, які вміло готують відписки на всі звернення. Доводиться окремим особам виборювати право всіх жителів міста людей дихати чистим повітрям.

🔹🔸 Стас ГЕРАСИМЕНКО – учасник неоголошеної російсько-української війни, людина, яка до безтями любить Україну. Мешкає в м. Павлоград, Дніпропетровщина. До війни працював на шахті, навчався в духовній семінарії.

Чому деградує молодь? Тому що не читає, тому що втомлені життям вчителі не привили їй любові до книги. Що робити, коли вимирають бібліотеки на периферії? Що мають робити освітяни та бібліотекарі для того, щоб запобігти деградації молоді, яка не читає книжок? Заохочувати, зацікавлювати: літературою, історією, прагненням добробуту землі, на якій живемо. Говорили також про необхідність читання сутнісних книжок. Про морально-етичні норми та важливість виховання у школі і в родині. Про життя не на автоматі. Про вміння цінувати чужу працю. Про питання: «для чого ми тут?» Про власну місію. Про усвідомлення власної користі для цієї землі. Про плекання Особистостей з самого малечку. Про важливість знань, які приходять на допомогу у критичних ситуаціях.

🔹🔸 Юлія ХОЛОДНА, педагог, доцент НПУ ім. М.П.Драгоманова, член ГС «Воля Громади» і ГО «Вольниця»

Тема, яку обрала пані Юлія – “Віруси свідомості, що заважають сьогодні людині жити щасливо, отримувати радість від природного життя, будувати свій особистий гармонійний простір, ділитися зі світом своїм особистим світлом і світлом своєї землі.” Як педагог, пані Юлія вболіває за якість освіти і за недопрацювання вчителів і стверджує: «не особистостей немає». Під час своєї промови вона говорила про спорідненість людей небайдужих, про їхню задачу: допомогти кожній людині визначитися, який вибір любові обрати. Про вірність самому собі, про «благо дать» – радість віддавати себе та допомагати людям відчути власний простір, розкрити душу кожної людини, щоб їй захотілося самій допомагати людям. Поділилася власним досвідом. Вже 20 років працює ГО «Вольниця», результатом цієї роботи стало створення молодіжної організації «Молода Атлантида», фестивалю «Воля Громади», інтернет-ресурсів «Рух за затишну землю», «Сотня берегинь», «Вишнева сотня», «Інтернет-радіо «Вольниця» з українським контентом. Також пані Юлія відзначила життєдайну енергію українців, їхнє незбагненне вміння перемагати перепони. Насамкінець пані Юлія зупинилася на суспільних вірусах, як то агресія, ненависть, засудження, звинувачення, зловтішання, які засіли в нашій свідомості та заважають бути щасливими і про те, як із цим боротися. Головне – не брехати самим собі та вміти ідентифікувати почуття.

🔹🔸 Олена ДІДЕНКО – член ГС «Воля Громади» і ГО «Вольниця», культурна та громадська діячка, натхненниця багатьох інтернет-ресурсів.

Любов – інструмент для народження особистості, для проявлення наших талантів. Проявлена особистість притягує до себе, природньо бере інших під своє крило, у неї стає сили. Країна починається з кожного з нас. Тож починаймо змінювати її і світ з власного прикладу!

🔹🔸 В’ячеслав КУПРІЄНКО – офіцер запасу, учасник бойових дій в Афганістані, волонтер, автор пісень, письменник.

Особистість – це атом у молекулярній будові суспільства, одна, але дуже потужна частинка (з десятків і сотень), яка задає магнітне поле та притягує інших. Особистість – це цікава сильна й дуже особлива людина. Дієва риса особистості – здатність людини на вчинок, сила і відвага піти проти течії, виставити у протистоянні з оточенням своє особисте «Я». Особистість – джерело знань і вчинків. Не всі з люди здатні на вчинок. Також пан В’ячеслав зауважив, як важливо за вулканічного / цунамічного інформаційного буму залишитися самим собою. Також вінн вважає за потрібне окреслити позитивний і негативний спектр особистості, адже не всі особистості є позитивними персонажами. Отже, маємо вибір: належна атомарна маса сильних особистостей = сильне суспільство, чи байдужість «інертних газів». До прикладу: у повітрі понад 70% відсотків – це азот, «рештою» (оксигеном та оксидом вуглецю) ми дихаємо (миїх потребуємо), і це нам не заважає дихати вільно. «А у школах, – стверджує пан В’ячеслав, – головне не знання – головне – розвинуте логічне і критичне мислення та вміння обстоювати власну думку».

🔹🔸 Леся ШАПОВАЛ – журналіст, волонтер на ниві культури

Цілеспрямована сильна особистість за наявності відповідної бази знань та обізнаності у сучасних технологіях (ютуб, соцмережі, боти) може впливати на широкі маси населення як в позитивному, так і в негативному плані. Отже, завдяки пані Лесі ми звернули свою у вагу на війну особистостей зі знаком «+» та зі знаком «-». А розпочали з поняття «культура намірів», визначеного в «Українській постпсихологічній автодидактиці» знаним українським філософом Валерієм Курінським. Культура намірів має бути задачею №1 для кожного спічрайтера. Натомість ми часто бачимо бажання заволодіти мізками людей з метою їх експлуатації та реальні численні жертви маніпуляцій (переважно це добрі щирі довірливі люди). Наразі ми відчуваємо вплив на свідомість людей (і на власну також) багатьох інформаційних ресурсів (зокрема численних сучасних блогерів). Цей вплив може бути як позитивним, так і негативним. Пані Леся звернула нашу вагу на величезну кількість ботів, маніпуляторів, задача яких безпринципно знищувати світлих особистостей та встановлювати власні правила та ідеї, про те, як працюють ці маніпулятори, як віртуозно вишукують слабинки людини, на які легко можна натиснути. Задача особистості – навчитися відрізняти зерна від полови та не дозволяти маніпулювати собою, ба більше – допомогти іншим навчитися мислити критично.»

🔹🔸 «Скільки особистостей може вміститися в одній людині?» Олександра МАЛАШ – науковиця, редакторка, невтомна рецензентка, поетка, письменниця, бардеса.

Сьогодні в цифрову добу людина може бути не лише тим, ким є насправді, а й тим, ким хоче бути, але з певних причин у неї не виходить. Може навіть створити анти-себе, щоб безкарно зливати агресію. У соцмережах і блогах це зробити легко. Однак таке клонування себе призводить інколи до страшних наслідків. Якщо до маленької гілочки-підвою яблуні прищепити кілька великих привоїв, то згодом гілки розростаються і ламають гілку-привій.

🔹🔸 А насамкінець тригодинної (!!!) дискусії розгорілася дискусія на тему: що важливіше – знання чи любов до знань, любов, як така, чи вміння її захищати; а також про те, дозволяти чи не дозволяти собі агресувати у відповідь на спроби втягування людини в емоційну петлю під час інформаційного впливу.

🔹🔸 Як бачимо, розкрилося безліч цікавих аспектів особистості. Говорили про неї по-різному, але насправді – про одне й те саме. Про любов як спосіб життя, про власний приклад і про вміння брати відповідальність. “Де є любов, там темряви нема” (Ліна Костенко)

🔹🔸 На дискусії було вирішено продовжити цю цікаву тему ще на місяць. Тому закликаємо Вас її підтримати, ставши авторами запитань Вільного Світу. Заповніть подану нижче форму і Ваші запитання з часом з’являться на шпальтах вільного Світу!
https://forms.gle/YyqmAnxXNCE25HvL9

🔹🔸 Дякуємо усім, хто долучився! Будемо раді відгукам!

 

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *