Вишивка Ганни Ушеренко

Стібок за стібком і вправні руки майстрині творять на тканині справжнє диво – вишиванку, якою сьогодні чарують увесь світ. А такі дива творить заслужена майстриня народної творчості України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України Ганна Ушеренко.

 

 

 Свій інструмент майстриня називає пестливо – голочка. Ганна Ушеренко володіє всіма техніками вишивки, зокрема, відтворює візерунки давніх чоловічих сорочок. Серед її робіт – ціла серія відтворених один в один сорочок гетьмана Полуботка.

Любов до вишивки привила її тітонька – Тетяна Свирид, яка була знаною майстринею вишивки. В знак вдячності тітоньці, Ганна Михайлівна вишила картину: жіночі руки і трохи збоку голочка, нанизана зі сьома стібками на вишивці.

Подруги бавилися ляльками, а трирічна Ганнуся сідала біля гасової лампи і вишивала… І у 5 років була вже признаною майстринею(!). Проте шлях до такого визнання був нелегким… Адже їй у чотири роки голочку не давали, бо якось її менший брат наступив на неї, яку з необережності загубила. Матуся тільки чула від близьких: «Заховай подалі голку від дитини!». Звісно, були від того плачі… Але дівча знайшло вихід – вона бігала до сусідів, і вони давали голочку з ниткою.

І до сьогодні пам’ятає, як у 1-му класі бабуся дали їй тонке полотно, і їй захотілося вишити солов’я для своєї вчительки Олени Петрівни, за її обрі очі.  Хоча потім батько з неї кепкував, мовляв, подарувала вишивку за гарні оцінки. У їхньому селі, з історичною назвою Данине, була фабрика художніх виробів, і досвідчені майстрині давали Ганнусі надомну роботу – вишити ту чи іншу мережку на рукав, що оцінювалась у 3 та 5 копійок. Її родина споконвіку вирощувала коноплю, самі вимочували, відбілювали полотно, потім вишивали і шили сорочки.  Вже навчаючись в інституті Галина Михайлівна дізналася про символи на вишивках, зокрема, чому переважає восьмилисник, бо це – квітка Богородиці, квітка Життя.

Галина Ушеренко опанувала різні техніки вишивання: мережку, багаторядкову ляхівку, хрестик, гладь, білу лиштву. Утім, як каже майстриня, одна техніка може мати кілька назв, залежно від регіону. Так само кожен регіон мав і свої орнаменти на вишивках, скажімо, на Київщині переважали квіткові орнаменти, в орнаментах подільських вишивок переважає один колір – чорний з украпленням червоного, синього, жовтого, на Івано-Франківщині переважає густа вишивка на рукавах, на яких більше десятка кольорів. Вишивки Полісся, її рідної Чернігівщини, вирізнялися графічною чіткістю, дуже були поширеними мотиви дерева життя.

Тут варто розповісти і про візерунки сорочки гетьмана Павла Полуботка, які відтворила Ганна Ушеренко. Одного разу українська етнограф та мистецтвознавець Романа Кобальчинська в музеї архітектури та побуту в селі Пирогів показала їй обгорілий фрагмент тканини, вишитої жовтими, синіми, червоними і чорними нитками. За її дослідженнями, такий орнамент один в один був на сорочці  Полуботка. На ободку було обрамлення узору – козацький хрест. Такий узор вишивали шпатівкою, як оберіг. Тема козацтва їй близька, і, крім того, і вона і Павло Полуботок родом із Чернігівщини. Так Ганна Ушеренко вишила серію сорочок гетьмана, і одна з них знаходиться в Музеї Гетьманства. Окрім сорочок, ще вишила і козацькі рушники. Адже наші козаки ніколи не були завойовниками, вони оберігали рідну землю. Власне, це бачимо і сьогодні…

Майстриня не любить хвалитися, але сім президентів (мається на увазі України й світу) мають її вишиті сорочки. Дуже запам’ятався випадок з Біллом Клінтоном. Він бігав до люстерка, щоб подивитися чи йому пасує вишита сорочка, бо була в бежевих тонах, під колір його волосся. І коли майстриня йому розповіла, що ця сорочка значить, він уважно слухав і сказав: «Я її буду дуже берегти». Ще запав у душу випадок під час першого «Слов’янського базару», коли Мішель Легран – відомий французький композитор та співак – став переді нею на коліна, поцілував руку і сказав, що якщо будуть такі майстри, то не загине Україна, бо Україну у світі пізнають за вишиванками.

Зараз опишу один випадок, який, на думку Ганни Михайлівни, є «далекоглядним»… І для неї, тоді молодої майстрині це справді був неприємний інцидент. Діло було у далекому 67-му році, де на виставні ВДНХ представляла своє декоративне мистецтво й Україна. У Ганни Ушеренко була вишита скатертина, на якій було дві пави, і на одній замість чубчика на голові красувався тризуб, а на хвості – булава. І ця скатертина була в жовто-блакитних тонах. І її ледь не вигнали за тризуб та булаву з виставки. До речі, скатертина «Мій край» – саме так вона називалась, на іншому Міжнародному конкурсі в Парижі отримала приз.

Пригадався ще один випадок, під час експедиції в селі Хмільна Києво-Святошинського району. Зайшли до оселі, як годиться з хлібом, а на призьбі сидить старенька бабуся. У хаті висять рушники, і один із рушників, що висів по центру, зацікавив майстриню орнаментом. Й Ганна Михайлівна запитала, чи тримала родина бджоли. А вона у відповідь: «Ой, ти провидиця». –  «Ні, не провидиця. Просто вивчаю вишивку». Бабуся розповіла про те, що до революції у них під Києвом була велика пасіка. І рушник, який так зацікавив, це оберіг – рушник бджільництва.

Сьогодні Ганна Ушеренко передає свої знання студентам у Київському вищому професійному училищі швейного та перукарського мистецтва, бо дуже хоче, щоб не загинуло наше українське традиційне народне мистецтво. А вишивка – це мистецтво, яке черпає знання з глибини років.

Наталка Капустянська

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter