Анатолій Литвинов

Одна зустріч з Анатолієм Литвиновим

Цим спогадам, мабуть, вже років зі десять. Були саме перші вересневі холоди, коли ранки ставали прохолодними. 231 номер маршрутки, що прямував до центру з Кадетського Гаю зазвичай заповнюється швидко. Утім, цього дня, можливо, це був не час «піку» в салоні сиділо не так багато пасажирів. На що водій, оглядаючи то салон, то годинник,  – нервував. Я сіла біля вікна, бо не дуже люблю, коли мене тицяють в плече, щоб передати гроші за проїзд. І коли мотор загудів, біля мене присів мужчина, одягнутий в довгий чорний плащ і такого ж кольору був капелюх. Примостившись, він кілька раз заглянув мені в очі, мовляв, невже не впізнали?! Мені хотілося вигукнути: Вас, пане Анатолію, впізнала – навіть і тоді, коли Ви у затемнених окулярах. Мені тоді справді захотілось з поговорити з найкращим українським читцем гумору 70–90-х років – Анатолієм Литвиновим! І подумала, шкода, що не їдемо в тролейбусі, бо Анатолій Васильович майстерно виконував гумореску «У тролейбусі». Загалом гуморески Павла Глазового дуже любили слухати у виконанні народного артиста України Анатолія Литвинова. Він був найактивнішим учасником Фестивалю гумору «Вишневі усмішки», що проходив з аншлагом у Палаці «Україна». Хіба можна забути гумореску «Як ми з кумом вареники варили»?! Щоправда, Анатолій Литвинов з 1996 року до 2003 був і головою журі конкурсу гумористів імені Андрія Сови, що проходив в Одесі під егідою голови Асоціації естрадних діячів України Віктора Герасимова із Фондом сприяння розвитку мистецтва. До 1993 року Анатолій Литвинов і Тамара Стратієнко вели передачу «Майстри гумору», що була надто популярною. Тільки-но я наважилась заговорити, як Пан Артист вийшов на зупинці «Солом’янська площа». Більше такої нагоди зустрітисьне було. Правда, кілька разів, смакуючи каву на кухні, я бачила як Анатолій Васильович йшов від свого дев’ятого номера будинку в Кадетському Гаю. Чомусь любив йти посеред дороги, у чорному довгому шкіряному плащі, у чорному капелюсі з полями, і у затемнених окулярах. Чому саме так? Так і залишилось загадкою…

Наталка Капустянська

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter