Богдан Жолдак

Спогад про зустріч з Богданом Жолдаком

 Бувають  книги – ліпше ліків. А якщо вони ще продаються в аптеці, то сумніву, що це справжні ліки – немає. Такі ефективні ліки у свій час «винайшов» відомий письменник, сценарист Богдан Жолдак.

У  творчому доробку цього письменника чого тільки не відшукаєш: романи, оповідання, міні-оповідання, сценарії, й навіть «літературні побрехеньки». А його книги навіть можна було купити у аптеці. Скажете таке… в аптеці. Не вірите? І не тільки тому, що гумор також лікує. Та справа не тільки в гуморі. Йдеться про збірку оповідань «Антиклімакс». Мабуть, спрацювала назва. Отож після виходу книги у світ, її можна було придбати разом із ліками в аптеці.

Ще у дитинстві Богдан вирішив, що буде «цікавою» людиною. На його думку, саме такими людьми були письменники. Батько у Богдана, Олесь Жолдак був відомим українським пародистом, а мати – ліричною поетесою. У гостях Жолдаків завжди було багато творчих людей. Весь час стояли жарти-реготи, якісь невпинні дотепи, кпини віршовані один з одного. Між гостями-письменниками невпинно точилися якісь жарти, вони стосувалися їх позалітературного життя. А треба сказати, що присутні дуже шанували чарку, що дуже непокоїло маму і от одного такого разу вона забожилася, що переп’є чоловіків, а треба сказати, що змагався тут і Андрій Самійлович Малишко. По кожній чарці кожен одкладав під тарілку сірника, хто зрезигнував, а хто продовжував, в результаті найбільше сірників виявилося у мами, а тато з нею тиждень не розмовляв, що вона зганьбила компанію. Гуморист, а недодивився, що мама підкладала щоразу по два сірники. Саме «літературні побрехеньки» і створювали найкращий творчий портрет кожного письменника, ніж його літературний доробок. У родині Жолдаків довго мешкав Микола Лукаш (геть непитущий!) а  через дорогу, по вулиці Горького, у своєї сестри проживав сам Довженко!

Тож сюжети для романів та оповідань Богдан Жолдак черпав від сташих колег по перу. Деякі брав зі спогадів свого дитинства та з розмов друзів. Одна така розповідь Володимира Білощука, що проживав на вулиці Пітерській, увійшла в серію оповідань. Прототипом був двометровий велетень – двірник. Мешканці Чоколівки недолюблювали такого працівника. Особливо взимку. Тільки-но повитягують лижі чи санчата, як двірник почистив все від снігу. Проте влітку таким старанним двірником пишалися, особливо поважали після того, як його забрали до міліції, бо лаяв владу, і два тижні не було кому прибирати сміття…

У 60-х роках на площі Космонавтів до Дня космонавтики проводились заходи  до свята. А оскільки сам двірник був колись фізиком-теоретиком фізиком і сповідував теорію ефірного поля, за що пройшов сталінські табори, то образливі слова сипались з вуст двірника. За що щоразу й отримував п’ятнадцять діб примусових робіт.

Пан Богдан добре розумівся на каві. Добре знав її структуру. В основу фільму «Структура кави» ліг сюжет за мотивами його оповідання. Якось письменник під час зустрічі у бібліотеці ім. М. Реріха мені розповів, що режисерові вдалося зробити фільм не тільки мистецький, а й зрозумілий для масового загалу. Зйомки відбулися в найчарівнішому місці на землі – у Чернівцях. Панорама міста, вулиці, кав’ярні… Від побаченого у фільмі Богдан Жолдак довго не міг отямитися від щастя.

У бібліотеці ім. М. Реріха під час нашої зустрічі трапився один казус. Спілкуючись з паном Богданом про літературу і, звісно, Солом’янку, де мешкав пан письменник, з кишені курточки випали ключі від квартири. Брязкіт ми почули… одночасно заглянули під крісла і нічого не помітили, але подумали, що то черговий «скрип» тролейбуса, що промайнув за вікном. Тож, поспілкувавшись, Богдан Олексійович пішов на зупинку тролейбуса. Але через п’ять хвилин повернувся назад до бібліотеки – ключів від квартири нема! Після ретельного огляду кімнати, ми не відшукали навіть щось подібного до залізного сплаву. Аж під ніжкою крісла виглядав довжелезний «носик» ключа, на кшталт «Золотого ключика». На що Богдан Жолдак сказав: «От, Наталко, вам і сюжет для нового оповідання». Утім, оповідання не було написано. Невдовзі Богдана Жолдака не стало…

Наталка Капустянська

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter