Лідія Горячко

«Болгарська новела» Лідії Горячко

Вулиця Кавказька… Загадкова і таємнича… Навкруги квітнуть мальви, такі ошатні… Цьогоріч заполонили пів вулиці. Тягнуться вервечкою аж ген-ген до кінця вулиці. Таке диво…


Ця вулиця славиться відомими людьми: тут жили і живуть відомі майстри пера, знамениті актори. А ще вулиця відома Її Величністю – Книгою. Тут, на вулиці Кавказькій, розташована найстаріша бібліотека «Солом’янська». Якщо заглянути в історію існування бібліотеки, то на початку XX ст. на весь Київський залізничний вузол була тільки одна бібліотека. І в цій бібліотеці у кінці 20-х років розміщувався пункт по ліквідації неписьменності. Працівники бібліотеки розносили книги по хатах, в залізничні майстерні. В ній відбувалися і колективні читання. Історія цієї бібліотеки тісно пов’язана з видатною письменницею Лідією Горячко, яка також займалася у рідному селі ліквідацією неписьменності. Лідя Горячко відома професійна перекладачка художніх творів з болгарської мови. Зі спогадів відомо, що якось до Лідії Горячко звернулася бабуся Ганна Долока: «Ви, вчителько, навчіть мене грамоти, лише не за букварем, це для дітей, а по газеті, хочу світ бачити». Ця «літня учениця» за кілька місяців навчилася читати газети. В знак вдячності бабця Ганна, коли Лідя Горячко їхала вступати в інститут, витягнула з кожної кишені своєї рясної спідниці по черевику і подарувала своїй вчительці. Ті черевики, те людське добро Лідія зберігала як добру реліквію. А рідним селом письменниці Лідії Горячко, як і відомих майстрів слова Євгена Маланюка, Натан Рибака, Івана Карпенка-Карого, є Вільшанка, що на Кіровоградщині. Цікава історія заселення цього села, яке і до сьогодні зберегло свою болгарську мову, звичаї, обряди. Під час російсько-турецької війни 400 болгарських родин попросили дозволу царя на переселення. Там і народилася Лідія Горячко. Про дитячі роки письменниці написано і в «Історії міст і сіл України»: «Вільшанську болгарську семирічну школу закінчила Л.Г. Горячко».
Лідія Горячко довгий час проживала і творила саме на вулиці Кавказькій. У 50-х роках вийшов друком перший переклад Лідії Горячко. Це було оповідання Ангела Каралійчева «Трайчо признался». З цього часу Лідія Григорівна стає професійним літератором. Їй під силу було перекладати болгарською мовою все: лібрето опери «Богдан Хмельницький», деякі інтермедії для відомого дуету народних артистів Юхима Березіна та Юрія Тимошенка, відомих як Тарапунька і Штепсель, написати численні літературознавчі статті і переклади. Вона доносила до українського читача слова класиків болгарської літератури: Еліна Пеліна, Алеко Константинова, Митка Горчивкіна та ін. Її високо тоді оцінили Павло Тичина та Платон Воронько. Лідії Горячко усе вдавалося, бо вона вільно володіла болгарською мовою, яку чула з раннього дитинства.
Загалом у творчому доробку Лідії Горячко переклади понад 50 художніх творів болгарських письменників, різних за обсягом, стилістикою, жанровим спрямуванням. З її легкої руки український читач отримав змогу познайомитися з творчістю Л. Каравелова, А. Константинова, Еліна Пеліна, Д. Ангелова, М. Горчивкіна, М. Грубешлієвої, С. Даскалова, А. Каралійчева, Г. Караславова, Д. Фучеджієва.
Наталка Капустянська

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter