Я, Шонік и Шпіцберген

Я, Шонік и Шпіцберген

“Колись мені в голову почали стріляти думки, що їздити треба в місця непопулярні, нетуристичні… Пожити з ескімосами, поїздити на оленях під Північним сяйвом… Такі адреналінові мандри миттєво накривають тебе з головою. Це — як стрибок із парашутом: поки не зробиш крок, то не знаєш, який то кайф! А Шпіцберген? Він такий жорстокий, що аж красивий. Ти стоїш, і ти не знаєш, чого від нього чекати, може, загубишся, може, замерзнеш. І то було в червні. А що ж там робиться взимку?”

Знайти в электронному каталозі

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *