Історія

Історія Солом’янської ЦРБ

 

1. Початок

2.Радянська ера

3. Наш час

 

65 років – вік життя середньостатистичного українця. Кілька віх української держави ХХ століття. Життя однієї бібліотеки, яка віддзеркалює смаки, уподобання, пріоритети, моральні цінності тисяч своїх читачів.

Перегорніть разом з нами сторінки життя нашої бібліотеки.

Зруйнований повоєнний Київ. Немає умов, але є велике прагнення киян повернути місту життя, яке не мислять свого майбутнього без бібліотек.

Повоєнна околиця на Чоколівці.

25 жовтня 1946 року комітет в справах культ-освітніх установ при

Раді Міністрів УРСР зареєстрував Третю районовану бібліотеку для дорослих ( реєстраційне  свідоцтво №56)

З цього документу починається життя нашої бібліотеки.

Будинок культури імені С.Кірова на Чоколівці. Дві малесенькі кімнатки площею 18 кв.м. стали першою домівкою бібліотеки №3. Фонд чотири тисячі примірників, які дивом вціліли в окупованому Києві і які збирали всією громадою. У штаті троє – старенький Іван Якович Сукачов , Любов Василівна Шишко  і Ася Донченко.

Очолила її колишня фронтовичка, медсестра запасу Ільченко Євдокія Миколаївна. В бібліотеці тісно, повернутися ніде, але людно, гамірно від дітей і підлітків. Вони щодня тут збиралися, лагодили понівечені обшарпані книги, робили уроки ділилися враженнями від прочитаного. Слухала їх молода директорка і серце стискалося від болю. «Діти повоєнної пори… Часто голодні, холодні, погано одягнені. Не одне з них втратило матір, батька. А як тягнулися до книги! Як жадібно припадали до її сторінок. І вона поставила собі за мету:  Все зробити, аби допомогти своїм юним читачам, створити справжні умови, щоб вони мали змогу задовольнити свою жагу до знань.

Насамперед – приміщення. Але де його взяти? Ходила по різних інстанціях. Доводила, просила, вимагала…» І в решті-решт довела.

Про поневіряння директорки в пошуках приміщення і про саму Євдокію розповіла в своїй п’єсі «Хазяйка» відома радянська письменниця Муза Гараніна. «Тот, кто видел мою пьесу «Хазяйка», – а сейчас, после показа по первой программе Всесоюзного телевидения ее посмотрели миллионы зрителей,- помнят решительную и отчаянную фронтовичку Евдокию, заведующую библиотекой. Я не меняла даже ее имени, не меняла ситуаций ее жизни и ее характера..» / Гаранина М. Какие они, библиотекари?.-

 

П’єса з тріумфом довго йшла на сцені Київського театру російської драми імені Лесі Українки. На сцені нашу Героїню грала народна артистка УРСР  Валерія  Гаврилівна Заклунна. Вона бувала в нашій бібліотеці на творчих зустрічах.

 

 

 

 

Майже 39 років очолювала бібліотеку Євдокія Миколаївна. Її нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, відзначено ювілейною Ленінською медаллю, занесено до «Книги пошани» міського управління культури.

В 1950 році бібліотека отримує нове приміщення на вулиці Шостій Новій на першому поверсі гуртожитку Міськбуду. «Розкішні»175 кв.м. приміщення. Бібліотека зажила по-справжньому. В 1953 році вулицю перейменували на вулицю Освіти.

 

60- ті роки. Шалений попит на освіту і знання. Бібліотека працює до 22.00 години. Зали заповнені вщерть. Черги аж на вулиці. Щоб попасти до її залів потрібно було постояти в черзі. Але стояли, потрапляли, вчилися і читали.
Читачі різного віку, освіти, професій. Це – штрихи портрету тодішньої бібліотеки.

Ніхто не здогадувався, що в цих залах «гризе граніт науки» майбутня еліта України, класики літератури, журналістики, культури, політики, мешканці знаменитих гуртожитків з вулиці Освіти. Василь Симоненко, Борис Олійник, Іван Дзюба, Микола Сом, Анатоль Перепадя, Іван Сподаренко, Тамара Коломієць, Володимир Коломієць та багато інших

В 1955 році бібліотеці присвоїли ім’я видатного російського письменника Федора Михайловича Достоєвського.

З 1960 по 1968 роки бібліотека на громадських засадах виконує функції
центральної міської. В-70х роках бібліотека активно працює на підприємствах, військових частинах, навчальних закладах, робітничих гуртожитках.

 

 

Рейтинг бібліотек у населення такий же як в кінотеатрів, театрів, вузів, музеїв. Статус « найбільш читаючої нації в світі» зформували саме бібліотеки. Черги на кожну літературну новинку – невід’ємна складова бібліотеки цього періоду. Фонд налічує 150,0 тис. примірників, нею користуються понад 8 тис. читачів.
Рік 1976-й 5-ть бібліотек для дорослих Залізничного району об’єдналися в Централізовану бібліотечну систему (ЦБС). Бібліотека імені Ф.М. Достоєвського стає центральною районною бібліотекою ЦБС. Єдиний фонд ЦБС нараховує 413,0тис. екземплярів.
«Одного буденного червневого дня пішов я в бібліотеку імені Достоєвського. Щойно вщух дощ. По тротуару збігали прудкі струмки.
Відчинивши двері, переступив поріг бібліотеки. Я глянув праворуч, у бік читального залу. Там сиділо кілька чоловік… ліворуч –зал видачі книг. Побачив бібліотекарку Світлану Гулу. Я вже дещо знав про фахівця, яка працює тут другий рік.

 

Мав намір звернутися до неї. Та не встиг підійти, як з-за моїх плечей вискочив стрункий чорнявий хлопець. У нього в руках букет червоних троянд.
Добрий день, – звернувся чемно хлопець до Світлани і вручив їй троянди.
Молода бібліотекарка зашарілася, але квіти прийняла якось звично.
Я не знав, що подумати В таку негоду – і з квітами? З якої нагоди?
«Секрет» з букетом розкрила директор бібліотеки.
Ви очевидно думаєте, що відвідувач приніс троянди молодій бібліотекарці, так би мовити, особисто. Але в даному випадку тут інше. У нас працює  34 співробітники. Серед них люди різного віку, проте всім без винятку бібліотекаркам відвідувачі дарують квіти. Склалася неписана, але давня й добра традиція: читачі вшановують книгу квітами. Я щаслива, коли в Будинок книги люди приходять з квітами. Отже, вони віддають бібліотеці щедрість своєї душі. Для нас це винагорода, живе визнання щоденної, по-своєму складної і копіткої праці.
Так, сьогодні в бібліотеку імені Достоєвського йдуть з квітами». // Равлюк М. Кілька ескізів до одного портрета.-
Цей уривок з книги є визнанням місця і ролі, які займала наша бібліотека в житті пересічних киян.
В бібліотеці, поруч з випускницями бібліотечного вузу Зоєю Шевченко, Світланою Гулою, Орисею Чухрій працюють старші колеги: Тамара Микитівна Марченко-заступник директора по науковій частині, Кінькова Ніна Йосипівна- старший бібліограф, Краснікова Інна Михайлівна- бібліотекар абонементу, Алла Руденко- завідуюча відділом комплектування і обробки фондів, Васильченко Наталія Йосипівна- завідуюча читальним залом.
Бібліотека розташована в густо населеному молоддю районі. У Київському індустріально-будівельному інституті навчається багато іноземних студентів з країн Африки, Азії, Південної Америки.. В колективі бібліотеки народжується ідея об’єднати зусилля бібліотеки і інституту, допомогти студентам адаптуватися в чужій країні. Ідею бібліотеки підтримала старший викладач російської мови на підготовчому факультеті КІБІ Майя Леонтіївна Рибакова. Так виник широко відомий в місті клуб « Кругозір». Крім студентів до клубу були залучені учні школи №144 і мешканці навколишніх гуртожитків. За більш ніж десятиліття існування клубу відбулося багато інтернаціональних заходів.
Ділові і партнерські відносини пов’язують бібліотеку з Спілкою письменників України, товариством «Знання», Київською державною філармонією. За довгі роки її гостями були відомі люди країни: письменники, літературознавці, актори, художники, автори книжок, музейні працівники, творчі колективи. Знані і початкуючі літератори, які потім стали літературною і творчою елітою. Для багатьох з них, бібліотека була місцем їх першого знайомства з читачами, презентації нових творів. Читачі бібліотеки знайомилися з літературними відкриттями і знахідками, відкривали нові, і незаслужено забуті імена, разом з музейними працівниками відроджували народні традиції. Багато з того, що сьогодні стало нашою сутністю двадцять-тридцять років тому було ВПЕРШЕ. І це ВПЕРШЕ було в бібліотеці. Зіркова алея гостей бібліотеки довга і яскрава. Ми вдячні всім, хто залишив на ній свій слід, хто потім став частим гостем чи другом бібліотеки. Ми пам’ятаємо всіх. Дуже активно в ці роки працює актив читачів, створюється Рада читачів, який очолює полковник-авіатор в запасі Іваненко А. П. Рада надає величезну допомогу бібліотеці: військово- патріотичні заходи для молоді, придбання і доставка літератури, організація вечорів відпочинку, чергування у вихідні дні, організація екскурсій по місту і Україні.
В бібліотеці працює музей «Революційна слава міста».

В 1985 році ЦБС і головну бібліотеку району очолює Чухрій Орися Іванівна. Починається новий етап життя і діяльності бібліотеки. Формується ядро колективу, який працює і нині, закладаються підвалини теперішньої бібліотеки – з прагненням до інновацій, самовдосконалення, створення максимального комфорту для читачів.

 

Бібліотека збирає матеріали про Ф. М. Достоєвського. Відрядження до Москви і Ленінграду дали можливість придбати раритетні видання і копії документів з музеїв Ф.М. Достоєвського.

Патріотичне і інтернаціональне виховання в ці роки має неабияке значення. Старші колеги пам’ятають цікавий проект « Дружба народів – дружба літератур». Бібліотека приймає гостей з Казахстану. Знайомство з роботою ЦБС, вивчення досвіду роботи, екскурсії містом, входять в програму візиту колег. Казахські колеги беруть участь в засіданні клубів «Факел» і «Кругозір». Бібліотека виїздить з візитом в м. Алма-Ати З привезених книг і сувенірів організовується велика експозиція « З дружнього Казахстану – з любов’ю «.
В рамках цього проекту запам’ятався приїзд Московської письменницької делегації, яку очолював Андрій Бітов.

Мешканці робітничих гуртожитків до цих пір згадують роботу клубу «Факел». Місце проведення занять клубу – гуртожиток на вул. М Кривоноса 12-а. Вихователем гуртожитку багато років працювала Лідія Миколаївна Кислякова. Часто на заняття приходили і жителі інших гуртожитків, де вихователями були Г.І. Курганова, О.М. Михайлова, Т. Шмельова. Співорганізатором роботи бібліотеки і прилеглих гуртожитків був завідуючий клубом КМБ-3 Корж Юрій Олександрович .
Виступали Григір Тютюнник, Павло Мовчан, В. Коломієць, О. Доріченко, В. Чередніченко, В. Терен, В. Близнець, Г. Данилова, Н. Милютенко, Н. Крюкова і багато інших відомих людей. Часто приходили лікарі, з поліклініки Київмісьбуду, в якій довгі роки був пункт видачі ЦРБ імені Ф. Достоєвського. Частими гостями на засіданні клубу були лектори товариства «Знання».

Влітку заходи проводилися на літній естрадній площадці на вул. Клименка. Але частіше заходи відбувалися в « червоних» куточках гуртожитків, після 8-ми годин вечора, коли мешканці поверталися додому. Гриміли кришки каструль, лунав плач маленьких дітей, але обстановка була теплою, задушевною і оптимістичною, адже всі були молодими. Кожний захід, крім гостя, що був основою масового дійства, включав в себе книжкову виставку і бібліографічний огляд. Книжка відігравала головну роль. Тому і девізом клубу були слова Д. Дідро «Люди перестають мислити, коли перестають читати».
Стало доброю традицією відзначати день народження Ф.М. Достоєвського. До кожного дня народження розроблялася певна тема з життя письменника. Ті заходи були прообразом теперішніх Достоєвських читань. Бібліотека зберігає пам’ять про одну читачку, яка багато років, 11 листопада приходила в бібліотеку з букетом червоних гвоздик, мовчки проходила до бюсту письменника, ставала перед ним на коліна і довго, подумки з ним розмовляла, потім скупо дякувала працівникам і йшла. Про себе нічого не розповідала. Знали лише, що її прізвище Коваленко, працює на фабриці імені Рози Люксембург, живе одна, а Ф.М. Достоєвський для неї кумир і ідол. В теперішній історії бібліотеки у нас є читач, колишній працівник газети «Культура і життя», перед яким ми схиляємо голови. Він все своє життя присвятив вивченню життя і творчості письменника, знає про нього все. Ми вдячні таким читачам, вони спонукають нас до пошуків.
В цей період в бібліотеку приходять молоді фахівці: Світлана Молчанова, Леся Лавреха, Наташа Колода, Наташа Лабенко, Тетяна Шинкарова.
Вирує бібліотечне життя. На базі ЦРБ створений «Клуб любителів книги». В клубі розповсюджували дефіцитні, на той час книги, презентували і обговорювали їх. Знати найновіші видання чи публікації в періодиці – вважалося за обов’язкову норму кожної освіченої людини, не тому, що це модно, престижно, а тому, що цього прагнула душа. Правда є люди, які збирали домашні бібліотеки для інтер’єру, але це не читачі тодішніх бібліотек.
В ті роки зароджується рух шефської допомоги. Володарський район, його центральна бібліотека була об’єктом шефства і допомоги нашої бібліотеки. Везли книги, розробляли виставки, готували заходи. Нині бібліотека підтримує зв’язки з ЦБС Києво-Святошинського і Білоцерківського районів.
У книг канікул немає. Нині, ці проекти літнього читання є в кожній ЦБС Києва. Ця актуальна нині бібліотечна інновація дуже активно використовувалася в 80-ті роки. Але тоді наша бібліотека переносилася не на дитячу прибудинкову площадку, а виїжджала на базу відпочинку в Конча Заспа, де протягом літа працювала, обслуговуючи працівників Київмісьбуду.
Формується бібліографічно-методичний відділ. В ньому працюють Е.М. Сизова, Т.Н. Марченко, Н.П. Вітер, Н.Й. Кінькова. Високий професійний рівень відділу довгі роки забезпечував методичну координацію роботи ЦБС. Відділ організації і використання фондів довгі роки очолювала Л.Ф. Клецька. На посаду завідуючої читальним залом приходить Улезькова Інесса Василівна.
Рік 1987. Ще 5-ть бібліотек для дітей входить до складу ЦБС. Бібліотека стає координаційним і методичним центром ЦБС Залізничного району.

Рік 1991, Україна здобуває Незалежність.Важкі часи невизначеності, перегляду ідеологічних і інформаційних пріоритетів. Бібліотека завзято і стрімко включається в процес відродження національної самосвідомості, ідентичності, гідності. Вона стає осередком національного відродження. Багато подій бібліотечного життя міста ВПЕРШЕ відбуваються тут.
Створений народознавчо-етнографічний клуб. «Народна криниця», який реконструює   національні традиції і обряди.

Через роки без віри, національного коріння, традицій і народних оберегів, заходи , що відбувалися в клубі, без перебільшення були подіями міста, ковтком свіжої води в нестерпну спеку, яка називалася « злиттям братніх народів і створення єдиного народу», по суті без національних ознак. На них приїжджали люди з усіх районів Києва, для яких національна ідентичність була основою життя.
Понад два десятиліття бібліотека гідно служить національній ідентичності Народознавчі заходи, релігійно-етнографічні свята яскраві, колоритні і завжди багатолюдні.

Щорічні вертепи, щедрування і колядування, в яких беруть участь уже внуки тих, хто їх започатковував .

 

 

 

 

 

 

Колодія, Масниця, Масляна в бібліотеці завжди очікувана і смачна.

 

 Благодійні акції на Великдень

 

Рік 1992. Створений єдиний в місті відділ україніки, який став центром відкриття для широкого загалу забутих, замовчуваних імен, героїв українського руху опору, «розстріляного відродження», «шістдесятників», української діаспори, невідомих сторінок і «білих плям» про відомих українців радянської доби. Ми пам’ятаємо і вдячні Елеонорі Михайлівні Сизовій, багаторічному заступникові директора, яка багато зробила для популяризації багатьох, раніше недоступних читачам імен. І хоча нині Елеонора Михайлівна живе в Німеччині вона підтримує зв’язок з бібліотекою.

Леоніда Павлівна Світлична, дружина Івана Світличного до кінця свого життя була добрим другом і бажаним гостем бібліотеки.

Хор «Гомін», з незмінним його керівником Леопольдом Ященком, піснею піднімали національний дух в бібліотеці.

Зірковій алеї читачів і гостей нашої бібліотеки присвячене окреме видання « Портретна галерея користувачів бібліотеки імені Ф.М. Достоєвського».
«ЩОБ НЕ ПЛАКАТИ – СМІЄМОСЬ» – девіз колективу бібліотеки цих років.
Початок ХХІ століття. Зміна соціально-економічних, політичних, ідеологічних пріоритетів суспільства. Бібліотека в пошуках цілей, місій, пріоритетів. Головний з них особистість Читача, з його потребами. Одними з перших в місті ми почали створювати бібліотечні комплексні цільові програми «Жінко, ти є світло правди і добра», «Життя –це обов’язок. Виконай його» ( для людей з обмеженими фізичними можливостями)., створюємо не для грантів, не для самореклами – для ЛЮДЕЙ. Нині в бібліотеці і ЦБС успішно реалізовується понад 10 проектів і програм.
2001 рік. Адміністративна реформа в Києві. На базі Залізничного і Жовтневого районів створений новий – Солом’янський. Створена нова велика ( з 17-ти) бібліотек централізована бібліотечна система. ЦРБ імені Ф. Достоєвського зберегла статус головної бібліотеки району.

Приміщення бібліотеки давно переросло свої можливості. Потрібне нове,
більше, комфортніше, отримати яке практично неможливо. Але бібліотека бореться, своєю працею доводить свою затребуваність і необхідність нового приміщення.

2008 рік. Найбільше бібліотечне свято Києва. Вперше, за роки незалежної України в столиці спеціально побудоване приміщення для бібліотеки.

Дизайн бібліотеки, як дипломну роботу, розробляли випускники Київського національного університету будівництва і архітектури.

Комфортна читальна зала

Зала ділової інформації

Меморіальний куточок Федора Михайловича Достоєвського

Абонемент

Інтернет-центр

«Веселкова Жар-птиця» – кімната казок для маленьких, але в яку прагнуть хоч на хвильку попасти вже дорослі діти.

Літературно-музична вітальня: поєднання сучасного і класичного інтер’єру.

Бібліотека активно працює над реалізацією державних і міських програм, бере участь у житті району. Змістовне і цікаве дозвілля в бібліотеці люблять читачі різного віку.
Для студентської молоді працює клуб «Дігери епох», для людей похилого віку – літературно-музична вітальня « В середу о 15-й», для літературно обдарованих – літературна студія , для тих, хто прагне практично чогось навчитись численні майстер-класи: писанкарства, ляльки-мотанки, різьблення , орігамі, дизайну, віражу та інш.

Бібліотека- центр краєзнавчої інформації. Інформаційно-бібліографічний відділ, який майже 20 років очолює Шевченко Зоя Юріївна, активно працює над створенням власних інформаційних продуктів: біобібліографічні довідники, краєзнавчі, історичні, літературні нариси, есе, дайджести, списки, дослідження незмінно користуються попитом в читачів і залишають достойну меморіальну пам’ять про бібліотеку.
Електронний варіант власних інформаційних продуктів представлений на сайті ЦБС.
Сайт ЦБС Солом’янського району дає широкий спектр інформації про бібліотеку, її послуги, правила користування, клуби за інтересами, нові надходження, віртуальні виставки і довідки, краєзнавчої тематики в розділі «Соломинки», план заходів які будуть та фотозвіт про ті, які вже відбулися, корисні лінки, тематична і поточна бібліографія. На сайті можна залишити оцінку нашої роботи.

Тут працює велика і дружня сім’я оптимістів, однодумців, новаторів, людей, закоханих в книгу, читачів, чиє захоплення читанням і професією стало їх долею. Впродовж 20-30 років по одному запису в трудовій книжці – « ЦРБ імені Ф. Достоєвського» мають Шевченко Зоя Юріївна, Шевчук Наталя Михайлівна, Гула Світлана Дмитрівна, Молчанова Світлана Павлівна. Одну сторінку в київській кільканадцятирічній трудовій біографії мають Чухрій Орися Іванівна, Лугініна Світлана Самійлівна, Краснікова Інна Василівна, Улезькова Інесса Василівна, Волинчук Віра Іванівна, Толстая Ніна Петрівна. Впродовж кількох десятиліть, берегинею бібліотеки і захисницею її працівників є Кінькова Ніна Йосипівна, незмінний наш профорг, перед якою кожного року сам Голова району схиляє коліна, асоціюючи її з Бібліотекою.
У нас працює талановита молодь: Кальченко Оксана Анатоліївна, Карпенко Леся Миколаївна, Кузнецова Ольга Павлівна, Іжко Станіслав, Волинчук Богдан.
Дехто вже не працює, дехто загубився у світах, хтось змінив місце роботи, а хтось відійшов у вічність, але всі вони залишили свій слід в бібліотеці, ми вдячні їм, пам’ять про них живе в наших серцях.

Ми маємо унікальних і неповторних Читачів, яким завдячуємо своїм успіхом і визнанням, потрібністю і затребуваністю.

Ми маємо розуміючу і підтримуючу нас владу, яка допомагає втілити наші плани в життя і яка належно оцінює нашу роботу. Щоб розмістити нагороди наших працівників за всі роки існування бібліотеки потрібно було б створити великий музей.

2011 рік. Директор ЦБС Чухрій Орися Іванівна отримала звання «Киянка року» – достойний підсумок 65-річного життя бібліотеки і визнання її успіхів

До нас йде молодь – значить маємо майбутнє!

Ми йдемо до молоді, сподіваючись на довгу співпрацю, яка залишить слід в їх долях.
А 65 років для бібліотеки – це лише перша зупинка на довгому шляху потягу «ЖИТТЯ- БІБЛІОТЕКА»!.

Укладачі: Улезькова І.В., Гула С.Д., Іжко Г.І.
Відповідальна за випуск: Чухрій О.І.

 

 

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter