Микола Сліпченко

Він ніжно любив Солом’янку

«Солом’яний бичок», «Курочка ряба»,  «Коза-дереза», «Котигорошко»… Ілюстрації до цих казок ми пам’ятаємо ще з дитинства. Автором неперевершених ілюстрацій до них є наш солом’янчанин художник-графік Микола Сліпченко.

Здібний хлопчисько-сирота Микола з села Любомирка, що на Одещині, рано почав малювати. Попри усі життєві негаразди тих часів, він не розлучався з олівцем і якимось дивом роздобутими клаптиками сякого-такого паперу – малював, малював… А коли постало питання, куди їхати: до Києва чи Одеси навчатись мистецькій грамоті, за три карбованці, які дала сестра Миколі, зміг добратися тільки до Одеси.

Ми спілкуємось з сином Миколи Федоровича – Володимиром та його дружиною Вікторією у кімнаті, у якій художник творив свої шедеври. Творча палітра широка: портрети і пейзажі, жанрові речі й натюрморт, історичні події й квіти. Тут все залишилось, як і за життя художника: сцени, замальовки, літографії. Хіба що поменшало екслібрисів, ілюстрацій. Родина Сліпченків подарувала їх музеям, бібліотекам, школам.

Якось на виставці у бібліотеці трапився цікавий випадок, – говорить пані Вікторія, – одна відвідувачка голосно на весь зал бібліотеки, побачивши ілюстрації до казок, – вигукнула: «А хто це присвоїв автора? На цих ілюстраціях ми виросли!». «Так це і є автор – Микола Сліпченко!», – відповіли в один голос організатори.

Микола Федорович більшу половину свого життя прожив на Солом’янці. З-під рук художника вийшло тисячі ілюстрацій до книжок і журналів. Він робив замальовки з тих подій, які бачив на власні очі: голодом в Харківські області, окупаційне життя сіл і міст України.

Та, мабуть, особливе місце у доробку художника займає Шевченкіана. У 1940 році створив ліногравюри: «На Тарасову гору», «До могили великого Кобзаря». Подобався художнику і стиль екслібрис. Він виконав багато ілюстрацій до книжок відомих письменників і поетів: Юрія Яновського, Михайла Стельмаха, Павла Загребельного та ін.

Пастелі, акварелі, зроблені з натури, передають миттєвий стан природи, замилування нею. «Подих весни», «Надвечірня тиша», «Останній сніг» тощо. У його творах стверджується ідея любові до рідної землі. А натюрморти «Груші», «Бузок», «Тюльпани», «Троянди й виноград» милують око ранковою росою квітів і грою кольорів і відтінків.

У дворі, де мешкав Микола Сліпченко, росли яблуні та груші. Він часто ходив босоніж вранішньою росою… і помічав і захід сонця, і його перші промені, які пробивались серед листочків дерев. Він ніжно любив Солом’янку. Свою любов відображав у малюнках, ілюстраціях. Щоправда, зараз складно віднайти ті куточки Олександрівської Слободи, який відобразив художник у 50–60-х роках.

«Якось однієї зими, – згадує Володимир, – ми каталися на лижах, зупинились перепочити, і на снігу тато палицею від лиж почав малювати краєвиди Солом’янки. Я стояв, і милувався. Шкода, що їх замело снігом».

Наталка Капустянська

 

Народився М. Ф. Сліпченко 4 грудня 1909 року у с. Окни Одеської області. У 1931 році закінчив Одеський Художній інститут. Його вчителями були: В. Мюлер, М. Жук, В. Заузе.

З 1937 року М. Ф. Сліпченко постійно мешкав у місті Києві. Активно співпрацював з видавництвами «Мистецтво», «Дніпро», «Молодь», «Радянський письменник», «Радянська жінка», «Радянська школа», а також із журналом «Україна» і газетою «Вечірній Київ».

Микола Сліпченко – заслужений художник України.

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter