Надзвичайний та Повноважний… Анатолій Шостак

Коли чуєш слова Надзвичайний та Повноважний Посол, то відчуваєш велич і цієї Людини, і самої посади. І такою Величчю був наш солом’янчанин Анатолій Шостак.

Свою дипломатичну кар’єру Анатолій Миколайович розпочав у 60-ті, коли працював у Представництві в Югославії у Всесоюзному товаристві дружби та культурних зав’язків з зарубіжними країнами. До цього два роки праці у тоді ще Залізничному районі на посаді завідувача відділу культури. Це був час плідної праці та спілкування з видатними особами — Максимом Рильським, Павлом Тичиною, Олесем Гончарем, Євгенією Мірошниченко, Миколою Глущенком, Дмитром Гнатюком, Віталієм Коротичем та представниками творчої молоді покоління «шістдесятників».

У перші роки Незалежності, з 1992 по 1995 Анатолій Шостак  — керівник групи парламентського протоколу Секретаріату Верховної Ради України, у подальшому Управління міжпарламентських зав’язків ВРУ.

У 1995 році його було призначено першим Надзвичайним та Повноважним Послом України в Республіці Хорватії та в Боснії і Герцеговині за сумісництвом, де пан Посол створює масштабне та ділове Посольство України.

Анатолій Миколайович наголошував, що ніколи не хотів та і не був «паркетним дипломатом», а справжнім постпредом, і не тільки  України. На початку 90-х років, був єдиним Послом у двох країнах (Республіці Хорватія та в Боснії і Герцеговині), на теренах яких виконували бойові завдання два спеціальних українських батальйони, бойова та транспортна вертолітні ескадрильї, окрема танкова рота, цивільні, поліцейські та військові фахівці в штабах ООН, одним словом, тисячі людей в погонах.

Це була робота і вдень і вночі. На той час, у тих непростих умовах не тільки представляв Україну, а й насамперед піклувався за українських миротворців на всіх щаблях влади: від ворогуючих сторін до політичного і воєнного керівництва місії. Всі сторони конфлікту з великою повагою ставилися до українських миротворців, бо вони не займали нічию сторону, а професійно виконували свої функції, на відміну від деяких інших країн. І приклад Жепи, коли українці спасли тисячі життів боснійських мусульман, на відміну від голландців в Сребрениці, є показовим.

За свою працю в новій історії України, був нагороджений Президентом країни в якій працював — Хорватії Степаном Месічем, однією з найвищих нагород країни Орденом князя Трпіміра (хорв. Red kneza Trpimira), повна назва — «Орден князя Трпіміра з шийної стрічкою і ранковою Зіркою» (хорв. Red kneza Trpimira s ogrlicom i Danicom)) — державна нагорода Республіки Хорватії, яка вручається хорватським і іноземним політикам і громадським діячам за внесок в незалежність, цілісність і міжнародну репутацію Республіки Хорватії, розвиток країни і зміцнення відносин між хорватським державою та іншими країнами.

З 2001 Анатолій Шостак був призначений Надзвичайним та Повноважним Посолом України в Республіці Сербія та Республіці Чорногорія (за сумісництвом), де продовжує свою дипломатичну кар’єру. І, перебуваючи в Белграді після Чорнобильської катастрофи, з власної ініціативи організував безкоштовне оздоровлення 2-м тисячам українських дітей. Було створено організаційний комітет югославськими вченими, освітянами, лікарями, духовенством, які протягом 4-х місяців проводили цю масштабну акцію.

Також його доля перетиналася з Вірменією, містом Спітак, яке у 1988 році було практично зруйноване страшним землетрусом. Неможна було стояти осторонь цієї катастрофи людства, — каже Анатолій Миколайович. Й звернувся за допомогою до видатних митців Югославії. Ними було подаровано 400 художніх робіт, після реалізації яких кошти були передані для відбудови міста Спітак. З метою відбудови напівзруйнованих висотних будинків, з Києва прибув і загін добровольців альпіністів-скелелазів, до якого входив альпініст-скелелаз Тарас Шостак, син Анатолія Миколайовича, на той час студента хімічного факультету КДУ.   До речі, сьогодні Тарас Шостак — кандидат геолого-мінералогічних наук, а дочка Леся пішла шляхом батька. Вона дипломат, бакалавр міжнародних відносин, магістр міжнародного права, провідний спеціаліст ДП «Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал».

Нині Анатолій Шостак на заслуженому відпочинку. Щоправда, виховує онуків та правнучку. Старша онучка Ганна-Марія займається вихованням дочки Єви. Молодші, Марія Поліна —  вчиться в Іспанії в місті Барселона в Інституті цифрової економіки на факультеті менеджменту, а Іва — в школі та займається академічним співом. Наймолодший онук Ілля робить свої перші кроки і вчить свої перші слова.

Усі ці роки поруч з Анатолієм Миколайовичем його дружина —  Валентина Григорівна, вірна супниця, опора й муза.

Усе своє життя Анатолій Шостак працював і працює заради людей, творячи добро і впевнено йдучи вперед, адже його життєве кредо: «Все, що не робиться — на краще!».

Наталка Капустянська

 

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter