Олег Антонов

«Некрасиве не літає…» 

Доторкнутися до історії авіації, якщо так можна назвати, мені поталанило тричі. Перший раз – я з захопленням спостерігала в дитинстві як літак «кукурудзник» пролітав низько над полями. Хто був автором «крилатого» – тоді такими питаннями не переймалися. Літає собі, то нехай і літає…

Ще і тоді гадки не мала, що моє життя час від часу буде перетинатися з авіацією. З приїздом до Києва, років зо три мешкала на вулиці Авіації, яку у 1985 році перейменували на авіаконструктора О. Антонова. А кілька років тому мені пощастило побувати у Меморіальній аудиторії авіаконструктора О. К. Антонова в НАУ, де зібралися колеги, однодумців – кому поталанило працювати із всесвітньо відомим конструктором Олегом Антоновим.

Олега Антонова пов’язувала тісна співпраця на той час з Київським інститутом цивільної авіації, де був членом спеціалізованої ради КІЦА.

Того дня багато було спогадів… Скажімо, Анатолій Кудрін, колишній директор «Заводу 410 цивільної авіації», а нині – завідувач кафедри НАУ розповів про свою першу зустріч із Олегом Антоновим і співпрацю із заводом, де продовжували життя літаку – ремонтувалися АН-24, що літали у 52 країни світу.

Радник президента ДП «Антонов», заступник Генерального конструктора ДП «Антонов» з перспективних проектів (1996–2016) Олег Богданов розповів про історію створення «Руслана», яким за життя цілеспрямованим і наполегливим був Олег Антонов.

Анатолій Радзіховський, академік, доктор медичних наук, Заслужений художник України зазначив, що крім авіації, головним захопленням Олега Антонова було малярство, загалом добре знався у галузях, що були далекі від авіації. Був переконаний, що «некрасиве не літає». Тому його літаки – то зразок досконалості й краси.

Та родзинкою цієї зустрічі була Анна Антонова, професор вищої математики НАУ, донька Олега Костянтиновича. У всіх іменах дітей і назвах літаків було поєднання букв «Ан». Якби Олег Антонов не став авіаконструктором, то, мабуть, був би знаменитим художником чи поетом… Адже залишилось чимало картин, віршів. Та його долею стала авіація. Перший планер «Голуб» був зроблений власноруч зі фанери та поламаних стільців. Відразу після війни, у 1946-му, під керівництвом Антонова було створено літак Ан-2, той самий «кукурудзник». Через три роки в небо піднявся транспортний Ан-8. Потім з’явилися чотиримоторні Ан-10 і Ан-12…

Сьогодні у небо здіймається Ан-225 «Мрія» – найбільший та найпотужніший у світі транспортний літак, створений київським КБ імені Антонова.

Наталка Капустянська

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter