Першотравневий масив

Першотравневий масив — перший житловий масив міста Києва.
Масив входить до широких меж історичної місцевості Чоколівки та розташований на місці колишнього Кадетського гаю.

 

«Є в столиці України, в одному з найстаріших районі Києва – Залізничному, свій особливий мікрорайон. Якщо ви пройдетесь чи проїдетесь по цьому масиву, то вочевидь упевнитесь, що це – один з найкрасивіших районів міста. Потопають у буйній зелені його будиночки по вулицях Єреванській, Адама Міцкевича, зметнулися у блакитну височінь весняного неба новобудови неподалік площі Космонавтів, спалахнули червоним полум’ям тюльпани на клумбах.

Не випадково названо Першотравневим цей масив. Давайте заглянемо в історію цього району. 1888 року соціал-демократ, лікар Е.О. Абрамович створює в майстернях соціал-демократичний пропагандистський гурток, який нараховував понад тридцять чоловік <…> і вже 1894 р. робітники вперше влаштовують маївку в кадетському гаю, в якій беруть участь понад 30 робітників-залізничників», — так писала про Першотравневий масив одна з центральних газет у 80-х роках ХХ ст.[1]

І справді, заглянемо трішечки глибше в історію створення цього чарівного куточка Чоколівки.

В дослідженні історика архітектури Валерії Івлєвої читаємо рядки: «На першу половину 20 ст. залізничний вузол мав: два депо; чотири станції на головній залізничній гілці: «Київ — I», «Київ — II» та «Київ — III Товарний»; два вагоноремонтні заводи; чотири міські станції; відомчі селища для залізничників — «Залізничну колонію» на Верхній Солом’янці, селище залізничників на схилах Батиєвої гори та спеціальне селище ім. I Травня на Чоколівці (на сьогодні не збереглося, на його місці розташований Першотравневий житловий масив)[2]. Тож, як бачимо, витоки ведуть до селища імені Першого Травня, яке було засноване у 1925 році товариством робітників-залізничників.

«В Киеве строится рабочий городок железнодорожников. Жилищные условия, в которых сейчас находятся рабочие окраин, в большинстве случаев не выносимы. Зачастую в помещении из 3—4 кв. сажен помещается семья из 5—6, а то и более человек. В квартирах сыро, нет света, уборной и выгребной ямы. Единственный исход — устройство рабочего городка.

На этот путь стали и железнодорожники, приступив к постройке рабочего поселка. Место, на котором сооружается поселок, заключено в следующих границах: бывшая кадетская роща, линия железной дороги, Чоколовский поселок и Александровская Слобода»[3].

Одна з тогочасних газет писала: «Почти в открытом поле, между авиагородком и Чоколовским поселком, 26 строящихся одноэтажных каменных зданий. Повсюду груды строительных материалов: кирпичи, доски, цемент. Домики каменной стройкой почти закончены. Из некоторых уже кроется крыша. Эти 26 домов содержат 41 квартиру. Каждая квартира состоит из 3-х комнат, кухни, ванной, уборной, кладовой.

В стройке домов выдержан принцип солнечной стороны. Окна на юг. В поселке будут жить рабочие-железнодорожники, при чем квартиры будут сдаваться на кооперативных началах, с рассрочкой платежа на 49 лет.

Но эти 26 домиков, которые будут готовы к 1-му маю  1926 года, только малая часть гораздо большего целого. Весь поселок, по плану, будет состоят из 680 домов, большей частью двухэтажных, с общей площадью в 133 десятины.

Все будет в зелени, улицы — сады…»[4].

«Город-сад» — саме таким бачили у майбутньому це робітниче селище.  «Поселок проектирован по типу уже существующих в Западной Европе городов-садов. На отведенной Горкомхозом земле, в количестве 133 десятин, разбито 680 усадебных участков, сгруппированных в 52 квартала, окаймленных улицами различной ширины. Посреди поселка главная улица — широкий бульвар. Из 133 десятин общей площади города-сада выделены под места общественного пользования (сады, парки, бульвары) 49 десятин, под общественные здания (клубы, школы, библиотеки, больницы, рынок) 3 десятины, под коммунальные здания (ясли, столовые, прачешные) 6 десятин и под резервную строительную площадь 3,5 десятин. Если к 49 десятинам засаженных деревьями прибавить насаждения усадебных участков, которые на 2/3 своей площади должны быть засажены фруктовыми и декоративными деревьями, то город-сад будет сплошь покрыт зеленью»[5].

Про те, на яких умовах і хто перший заселиться в нові будиночки, йшла мова на розширеному засіданні Комітету сприяння робітничому житловому будівництву спільно з представниками великих підприємств (зокрема «Більшовик», взуттєва фабрика), на якому було заслухано доповідь робітничого житлового будівельного кооперативу залізничників імені 1-го Травня. На цьому засіданні прозвучало, що «дома будут закончены в течение зимы и весной 1926 г. наиболее нуждающиеся в жилье железнодорожники заселят первые домики рабочего поселка г. 1 Мая на Чоколовке.

Кооператив имени 1 Мая получил в этом году на постройку поселка следующие кредиты: от Центрального Коммунального банка —54.000 р., от комитета содействия—60.000 р, членскими взносами около 5.000 р. и от Управления ЮЗа строительными материалами на 28.000 рублей. Из всех этих кредитов использовано 90.000 р.

Членами рабочего жилищно-строительного кооператива железнодорожников состоят 570 чел., из них около 90 проц. рабочих от станка. По плану кооператива на 1926 год предполагается построить 150 квартир площадью в 2.000 кв. саж. Домик в две квартиры обойдется в 7.000 рублей. Возле каждого из домиков отводится земельный участок в 230 кв. сане. Все полученные ссуды на постройку поселка члены кооператива будут выплачивать в течение 40 лет при оплате 2 проц. в г.»[6].

А тепер повернімося до будівництва Першотравневого масиву, що розпочалося у 1956 році на місці городів та полів. Авторами проекту масиву були архітектори О. І. ЗаваровС. Б. Шпільт та Л. Г. Стависька. В ході будівництва було знесено більшу частину будинків першої половини ХХ століття (в період з 1960-х до 1980-х років).

«В 1957 г. начата застройка Первомайского жилого массива на площади 117 га в Железнодорожном районе. Здесь сооружается около 200 пятиэтажных общей площадью около 300 тис. м2, 6 школ, 19 детских садиков, магазины, кинотеатр, поликлиника, АТС, коммунальные гаражи, крытый рынок и другие культурно-бытовые и общественные здания. За два года сдано в эксплуатацию более 60 тис. м2 жилой площади, школа, 2 детских садика, универмаг и др.»[7].

Процес забудови Першотравневого ускладнювався рельєфом даної території. Впродовж 1959—1960 років було збудовано другу, а впродовж 1961—1963 років — третю чергу масиву, друга та третя черги — це забудова класичними «хрущовками». Пізніше, у 2-й половині 1960-х та у 1970-ті роки у східній частині масиву було зведено і 9- та 14-поверхові будинки.

Квартали першої черги були зведені впродовж 1957—1959 років. Загальна площа новобудов склала 33 га. Під час зведення другої та третьої черги було застосовано прийом «пірамідального» завершення пагорба, що сприяло утворенню замкнутої панорами Першотравневого масиву. Наприкінці 1970-х квартали Першотравневого масиву були представлені озелененими просторами з мережею алей та доріжок, дитячими та фізкультурними майданчиками. У відсотковому співвідношенні, забудова масиву була така: будинки — 15% території, 57% — зелені насадження, 28% — вулиці та міжквартальні проїзди.

«Чоколівський жилий масив забудовується в м. Києві першим. Створюване нове місце на Чоколівці, в якому житиме до 30 тис. чоловік, відображає неухильне зростання нашого проектування і будівництва.

Важливим моментом став перехід до спорудження жилих будинків за 438-ю серією, розробленою Діпромістом. Головна перевага їх — велика індустріальність конструктивних елементів і нове архітектурно-планіровочне рішення, в якому закладено основний принцип малометражного житла: можливість по квартирного заселення і значне здешевлення квадратного метра жилої площі.

Але найцікавішим етапом слід вважати зведення експериментальних крупно панельних будинків, яке провадиться в 7 і 8-му кварталах Чоколівського жилого масиву.

Квартал 7. Тут проектовано спорудити п’ять 60-тиквартирних, один 80-тиквартирний і два 75-квартирних крупнопанельних  будинків. Буде споруджено також два триповерхові торгові блоки: продовольчий і промтоварний магазини, їдальню, комбінат побутового обслуговування; дитячий садок на 125 дітей; господарський  блок, який включатиме будинкоуправління, пральню… Слід відзначити, що такий господарський блок будується в Україні вперше.

Квартал 8 складатиметься з трьох 60-тиквартирних, одного 80-тиквартирного, двох 75-квартирних крупнопанельних  будинків і одного 40-квартирного будинку з крупних блоків. Крім того, тут розмістяться ясла на 120 дітей, два волейбольних, один баскетбольний і дитячий майданчики, місця для сушіння білизни та ін.

<…> Освоєння площадки почалося в червні цього року. За цей порівняно невеликий період виконано земляні роботи об’ємом 80 кв. к3, прокладено трубопроводи водоканалу, каналізації, газифікації, теплофікації загальною довжиною 11 186 пог. м.»[8].

[1] Скоропадська В. Погляд в історію // Радянська Україна. 1986. № 101(19606). 2 травня.

[2] Івлєва В.П. Вплив історичних інженерних споруд на формування київського міського ландшафту // Праці науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень. Наук.-дослідн. ін-т пам’яткоохоронних досліджень. Київ : Фенікс, 2008. Випуск 5. С. 156.

[3] Город-сад железнодорожников // Киевский пролетарий. 1925. № 151. 16 декабря.

[4] Поселок 1-е Мая (рабочее жилищное строительство) // Киевский пролетарий. 1925. № 128. 19 ноября.

[5] Город-сад железнодорожников // Киевский пролетарий. 1925. № 151. 16 декабря.

[6] Железнодорожный рабочий поселок имени 1-го МАЯ // Киевский пролетарий. 1925. №127. 18 ноября.

[7]Лысенко Н. Дома из крупных блоков и панелей в Киеве // Строительство и архитектура. 1959. № 6. С. 31.

[8]Новий етап у забудові Чоколівського жилого масиву / В. Михайлов [та ін.] // Будівництво і архітектура.   1958. № 11(47). С. 10–11.

Вулиці Першотравневого масиву

Єреванська вулиця – вулиця в Солом’янському районі міста Києва, житловий масив Першотравневий. Пролягає від площі Космонавтів та Чоколівського бульвару до Курської вулиці. Прилучаються вулиці Авіаконструктора Антонова, Пітерська, Іскрівська та Козицького.

Вулиця Єреванська, як і будь-яка інша має свою передісторію, історію, теперішнє і майбутнє. Передісторія вулиці сягає далекого ХІХ століття, коли в 1869 році робітники і залізничники звернулись до міської думи з проханням виділити їм на пільгових умовах землі під забудову. Рішенням міської думи, в 1901 році було офіційно ухвалено забудову селища. На цій землі було побудовано 2-3 кімнатні будиночки з присадибними ділянками для робітників і службовців. В 1905 році селище було освячено і наречено Чоколівкою, на честь купця І гільдії, гласного міської Думи М. І. Чоколова, який сприяв виділенню землі і отримання робітничою артіллю кредиту у 20 тис. крб. Це селище розмістилося в районі теперішніх Караваєвих дач і сучасної Чоколівки. А на місці площі Космонавтів, вулиць Єреванської, Іскрівської, Пітерської був пустир, порослий бур’янами з поодинокими халупами, вкритими соломою. Так було до Другої світової війни.

Після війни весь Київ лежав у руїнах. В 50-х роках ХХ століття на місці старого селища і Кадетського Гаю виросли багатоповерхові будинки. Протягом 1957–1963 рр. тут виріс Першотравневий житловий масив (архітектори О. І. Захаров, С. Б. Шпільт і Л. Г. Стависька). Назва походить від селища імені Першого Травня, забудову якого здійснювали житлові кооперативи залізничників. А до революції 1917 року тут проводились робітничі маївки.

Першотравневий житловий масив – перший житловий масив у Києві, створений методом індустріального домобудування. Мікрорайони масиву забудовано 5-, 9-, та 12-ти поверховими житловими будинками. В кожному мікрорайоні – школа, дитячі дошкільні заклади, працюють торгово-побутові заклади. Є кінотеатр «Супутник», Палац творчості юнацтва, басейн, спортивні і ігрові майданчики. Головні магістралі: Чоколівський бульвар, вулиця Єреванська, Уманська, Іскрівська, площа Космонавтів. Загальна житлова площа масиву – 121 га. Під вулицею Єреванська протікає струмок Кадетський Гай, повністю взятий у колектор під час будівництва цього масиву.

Перша назва вулиці – «Нова п’ятсот третя». Назва вірогідніше всього, походить від нумерації забудови мікрорайону (нинішня вулиця Іскрівська мала назву «Нова п’ятсот шоста»). В державному архіві міста знайдено дані про те, що ця назва «Нова-503» збереглася до 1957 року.

З 1957 року вулиця називалася «Тетіївська». Назва походить від переселенців з м. Тетіїв Київської області. Назву «Тетіїв» пов’язують з іменем половецького хана Тетія, про якого згадує літопис 1185 року. Цю назву пам’ятають старожили нашого мікрорайону: Курганова Н. А., Шитікова Н. О. Ця назва збереглася до 1959 року.

За даними відділу використання інформації архіву, вулицю перейменовано в «Єреванську» на честь міста-побратима Києва міста Єревану в ІІ півріччі 1959 року. На вулиці, в сквері відбувалися дружні зустрічі киян з єреванцями, які приїздили в Київ для розширення культурних зв’язків. Була створена вірменська громада «Україна-Вірменія», яка існує і нині. Сьогодні в бібліотеці ім. М. К. Реріха, що розташована на вулиці Єреванська, 12 функціонує кімната вірменської культури «Навасард», в якій існує література вірменських авторів та література на вірменській мові. Кімната оформлена у національному стилі та має атрибути вірменської культури. Бібліотека проводить спільні культурно-просвітницькі заходи з «Київською вірменською громадою» та організацією «Київські вірменки».

Гордістю мікрорайону є парк культури і відпочинку «Юність» (вул. Єреванська, 30) – це улюблене місце відпочинку солом’янчан.

Вулиця Єреванська з одностороннім автомобільним рухом надзвичайно затишна та зелена. Маючи близьке розташування до центру міста, вона зберегла особливий дух околиці, колорит і романтику вулиці невеликого містечка, де всі всіх знають, а зустрівшись на вулиці вітаються.

Все, що потрібно для життя є на цій вулиці: школа, дитячій садочок, магазини, банк, поліклініка, ветеринарна клініка, дитяча та доросла бібліотеки, театр, сквери і парк, спортивні заклади, перукарня, кафе, аптеки.

Єреванська пульсує насиченим і цікавим життям.

Фотоальбом: Осіння мелодія вулиці Єреванська:

https://www.facebook.com/Бібліотека-Імені-Реріха-844523872267621//

Бібліотеки:
Імені М. К. Реріха – вул. Єреванська, 12
Імені Олеся Донченка – вул. Єреванська, 13

Відділ громадянства, паспортної та імміграційної служби: ДМС Солом’янський районний відділ – вул. Єреванська, 25

Дозвілля:
Камерний театр-студія «Дивний замок» – вул. Єреванська, 11

Дошкільні навчальні заклади:
Дитячий садочок № 360 – вул. Єреванська, 16-.

Зв’язок:
Укрпошта №87 – вул. Єреванська, 9

Медицина, охорона здоров’я:
Поліклініка №3 – вул. Єреванська, 6

Освіта:
Середня загальноосвітня школа № 166 – вул. Єреванська, 20;
Київське вище професійне училище швейного та перукарського мистецтва – вул. Єреванська, 12-а

 

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter