Пост-Волинський

Пост-Волинський – місцевість поблизу залізничної станції Київ-Волинський, що до 1970-х років мала таку ж назву. Розташована між аеропортом «Київ», масивом Відрадний та місцевістю Новокараваєві дачі.

«7 червня (26 травня) 1870 року в урочистій обстановці кияни вітали відкриття регулярного залізничного руху між Києвом і Балтою. <…> Спорудження залізничної колії, яка проходила повз місто, враховуючи складний київський рельєф, було вирішено проводити берегами Либеді. Тож частина колії пролягла по землях Шулявки. Біля стрілки, від якої нитка залізниці повертала на Волинь, було поставлено сторожу (створено пост охорони), завдяки чому всю навколишню місцевість, прилеглу до нього, кияни почали називати «Пост-Волинський». Тут швидко виросли будівлі залізничної станції і невеличке селище залізничників з такою самою назвою. І, хоча за радянських часів станцію перейменували на Київ-Волинський, на карті району, як згадка про його перші роки, залишилися назви вулиць – Постова і Пост-Волинська[1]», – так описав історію її створення києвознавець Дмитро Стефанович.

У буремні роки Української революції Пост-Волинський не раз ставав місцем запеклих боїв за Україну. 26 липня 1917 року на залізничній станції Пост-Волинський кірасири 2-го гвардійського полку та «казакі» 17-го Донського полку з кулеметів розстріляли ешелон 1-го Українського полку ім. Богдана Хмельницького, який їхав на фронт.

Історик Дмитро Дорошенко стверджував, що було вбито 16 богданівців і 30 поранено, а сотник 7-ї сотні 2-го куреня Богданівського полку Іван Островершенко, очевидець трагічних подій, засвідчував загибель близько півтори сотні богданівців.

«Слідчий материял Генерального Військового Комітету в справі розстрілу солдат полку гетьмана Богдана Хмельницького годен навіяти жах навіть на добре звиклого до всяких несподіванок українського громадянина. Що це таке? Люде їдуть боронити рідний край, а їх тут же починають розстрілювати. Не вспіли виїхать за кадетський мосток, а вже треба спиняти потяг, бо 5 убито, 8 поранено. А на Пості Волинському нова гора трупів, поранених, нелюдське знущанню і вбивства обеззброєних солдат, що їхали на смерть за рідний край у вкриту димом війни далечінь а спіткали її на порозі Київа.

Перш за все треба встановити, хто і де стріляв.

У часників розстрілу було три сорти: міліціонери, кірасіри і невідомі. Міліціонери стріляли в перший ешелон біля пасажирського вокзалу, потім разом з кісіарами «побігавши і пошептавшись» зробили засаду на другий ешелон. Кірасіри стріляли як на вокзалі, так і на Пості Волинському. Невідомі стріляли: з боку залізничого депо, від Соломенки, з боку Батиєвої гори, з будинків Жилянської вулиці. Стріляли і за вокзалом, поки потяг не спинився за кадетським мостом»[2].

Тогочасна газета «Нова Рада» детально описала ті події, які подаємо повністю (мовою оригіналу). «Погрузка ешелонів полку Богдана Хмельницького скінчилась в 3 годині дня. Паровозів не було і ешелони чекали на станції «Київ-товарний». Перший ешелон виїхав зо станції в 9 год. 40 хв. вечора. При виїзді ешелоном зроблено було салют на честь Київа. Але після цього почулись вистріли з боку залізничного депо. Вистріли були зроблені в потяг з ешелоном. Стрільба по ешелону весь час збільшувалась з боку пути від Соломенки.

Коли потяг проходив повз станцію «Київ перший», то міліціонери стріляли весь час, не дивлячись на протести публіки, поки потяг не зійшов з виду. Після стрільби кірасіри і міліціонери побігавши та пошептавшись, запаслись патронами і пішли з вокзалу до залізничного путі, який іде з товарної станції і там засіли за будинками з вагонами, очікуючи на другий ешелон богданівців. Цей ешелон вийшов через 40 хвилин після першого. Перед відходом начальник ешелону попередив вояків, щоб вони не салютували, бо з цього може вийти провокація. Вояки це обіцяли. Коли потяг рушав, то почулись поодинокі вистріли з боку Батиєвої гори, при чому на смерть поранено було одного богданівця. Разом з ходом потягу стрілянина по ешелонові збільшувалась. Стріляли як з правого, так і з лівого боку. Ці вистріли були з будинків на Жилянській вулиці. Коли під’їзжали до мосту, що веде з міста на пасажирський вокзал, то в ешелон стала стріляти з боку нового вокзалу, а також Жилянської вулиці. Коли ешелон порівнявся з пасажирським вокзалом, то збоку вокзалу почалась часта стрілянина.

З вагонів ешелону чулись крики «Не стріляйте»… Свідчать, що були вистріли і з боку ешелону, але в повітря.

Поранених з людей, які стояли коло залізниці, не було. При огляді будинків не знайдено слідів куль з боку путі, по якій пройшов ешелон. По дорозі на ешелон стріляли і далі, поки поїзд спинився за Кадетським мостом. Коли поїзд стояв, то стрільби не було. Поранені були поперев’язувані і перевезені в класний вагон, їх було 8 чоловік, а вбитих 5 чоловік.

Потім поїзд рушив далі і коло семафора Поста-Волинського був спинений по приказу коменданта станції Київ перший. З високого насипу почалась часта стрільба. Начальник ешелону приказав погасити в вагонах світло і не виходити, але проте стрільба ще збільшилась і ешелони взяті були кірасірами в обстріл з кулеметів.  З насипу хтось направляв стрільбу, наказуючі стріляти нижче, бо кулі попадають в дахи вагонів. З вагонів почулись зойки та крики, а з деяких вагонів зроблені були окремі вистріли в відповідь на обстріл з насипу.

Частина ешелону, перелякана розстрілом, хто в чому був кинулись тікати. Припинивши стрільбу, кірасіри обкружили ешелон і зкомандували, шоб богданівці виходили, залишивши зброю. Потім почала відправляти на станцію окремими групами, при чому лаяли богданівців і били їх прикладами, а при роззброєнню учиняли насильства і знущання. Чути було викрики: «Ми вам покажемо автономію»… Самі кірасіри посвідчили, що одного богданівця було убито вже після того, як у нього відібрали рушницю, а другого зарубано було шаблею. Лікар ешелону просив у ротмістра дозволу поперев’язувати поранених; але той не дозволив і поранені лежали без помочі до самого ранку.

Офіцери-богданівці були пороззброювані, при чому їх ображали. Ешелон відвели на запасну путь і в цей час офіцерські речі були розкрадені. Самих офіцерів завели в класний вагон і по приказу Оберучева відправили назад до Києва. Убитих богданівців налічено 16, а поранених коло 30, а з кірасірів тільки двох поранено. Точно полічити поранених не пощастило, бо багато з них порозбігалось і тепер по одному вступають до різних шпиталів.

Частину другого ешелону було відправлено на ст. Боярка, де її зустріли кірасіри та донські козаки і вивели з вагонів на майдан, де і облягли. Перед безоружними богданівцями поставлено було кулемети, а коли богданівці просили, щоб дали їхні торби, де були харчі, то кірасіри і козаки відповідали погрозами.

Коли боярські селяне вдень принесли богданівцям їсти, то кірасіри прогнали селян приказуючи: «Воть мы покажем украинцам автономію, — скоро мы введем старые порядки». Взагалі ж кірасіри лаялись та погрожували Центральній Раді і всім українцям.

Треба одзначити, що деякі свідки вказували на те, що кірасіри заздалегідь готувались зустріти богданівців і ще задня наготовили дещо.

Крім двох кірасірів є кілька поранених на вокзалі в Києві людей, але нема підстав думати, щоб сюди стріляли богданівці, бо між їхнім поїздом і вокзалом стоять вагони і високі будинки»[3].

З приводу події вночі з 26 на 27 липня в районі залізничної станції Київ I і станції Пост-Волинський» відбулося й засідання Малої Ради. Доклад про події робив поручик Левицький, прапорщик Величко. Були наведені покази свідків, зокрема «селянка з Поста-Волинського розказала, як на її очах два кірасири, вгледівши, як один солдат вилазив на городі з картоплиння, прибігли до нього і зарубали шаблями».

«Слідство російською владою велося однобоко. Член комісії, генерал, весь час намагався найти докази, що богданівці теж стріляли, але його вигадки збивав другий член комісії…»[4].

22 серпня 2015 року на залізничній станції Київ-Волинський відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки Історичного клубу «Холодний Яр» на вшанування козаків і старшин 1-го Українського козацького полку ім. Богдана Хмельницького.

На дошці вигравірувано прапор Богданівського полку і напис: «Тут, на ст. Пост-Волинський, 26 липня 1917 р. від московських куль загинули вояки Богданівського полку – першого полку відновленої Української армії. Вічна пам’ять!».

«У 1-му Українському козацькому полку ім. гетьмана Богдана Хмельницького панував «дух полуботківського клубу», – старшини і козаки були свідомі українці, переконані й рішучі українські самостійники. Вони любили Центральну Раду, але гостро негативно ставилися до її політики, бо це була політика уласкавлення ворога і запобігання в нього ласки. Серед богданівців панував настрій, що вони є опорою України. Небажання богданівців іти на фронт наші вороги оцінювали як дезертирство. І публічно звинувачували українців у боягузтві. Провідники Центральної Ради, демонструючи Тимчасовому уряду лояльність, намовляли богданівців їхати на фронт. А ті їм відповідали, що «мусять обороняти й підтримувати Раду», а не Росію. Богданівці ніяк не могли збагнути, чому Центральна Рада висилає їх на фронт, коли в Києві не залишилося жодної української військової частини, яка б могла стати на захист і самого уряду, й України. Нарешті богданівців намовили… Виїзд було заплановано на 26 липня…»[5] .

 [1] Стефанович Д. Шулявка та Жовтневий район в історії Києва. С. 44.

[2] Робітнича газета. 1917. № 99. 1 серпня.

[3] Напад на богданівців. По слідчому матеріалу Генерального Військового комітету // Нова Рада. 1917. № 100. 29 липня.

[4] Засідання  Малої Ради // Нова Рада. 1917. № 99. 28 липня.

[5] Коваль Р. У Києві вшановано богданівців // Незборима нація. 2015. 26 липня.

Вулиці місцевості Пост-Волинського

Волинська вулиця – вулиця в Солом’янському районі міста Києва, місцевості Пост-ВолинськийЧоколівка. Пролягає від Чоколівського бульвару до Повітрофлотського проспекту.

Вулиця виникла у 1-й половині XX століття (наявна у списках вулиць Чоколівки з 1933 року на відрізку від теперішньої Донецької вулиці в бік аеропорту «Київ»), імовірно, під такою ж назвою. У 1950-ті роки, під час будівництва Першотравневого житлового масиву, була продовжена в бік теперішнього Чоколівського бульвару під назвою Нова вулиця, яку 1955 року перейменовано на Новоград-Волинську (на честь міста Новоград-Волинський). Обидві вулиці об’єднано під сучасною назвою у 1962 році.

Установи:

9-А Київська державна нотаріальна контора (буд. № 6)

Центральна клініка ветеринарної медицини (буд. № 12)

Дитяча клінічна лікарня № 3 Солом’янського району (буд. № 21)

Київська картонажно-фасувальна фабрика (буд. № 40)

 

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter