Протасів Яр

Протасів Яр – історична місцевість, у Солом’янському, частково Голосіївському районах Києва.

«Протасов Яр — деревня при железной дороге, в версте от Байкового кладбища, на правом берегу Лыбеди, у старой березовой рощи, где имеется деревянный вокзал и беседка для гуляний. Возле деревни два кирпичные завода», — так написано про історичну місцевість у путівнику  «Киев и его окрестности с топографическим планом  и видами Киева» за 1884 р., укладеного Миколою Тарановським[1].  

3 хутора Байків йшла дорога на Протасів Яр[2].

Ще в одному Путівнику згадується Протасів Яр: «Рядом с Байковой рощей лежит местность, называемая Протасов Яр. Местность эта замечательна по громадному количеству кирпича, там выделываемого»[3].

«По одну и ту же сторону полотна железной дороги с Демиевкой, несколько севернее последней, правый берег Лыбеди начинает возвышаться, часть возвышенности этой, покрыта деревьями и кустарниками, известна под именем Байковой горы. С 1831 г. это гора отведена для городского кладбища, на котором в 1839 г. была устроена деревянная церковь во имя св. Дмитрия Ростовского.

Другая часть Байковой горы, покрытая деревьями, долгое время служила местом для народных гуляний, и известна под именем Байковой рощи; часть ея теперь вырублена и на этом месте построены обширные казенные каменные здания для сахарного завода. Рядом с Байковой рощей лежит местность, называемая Протасов Яр»[4].

Щоправда, у 1906 р. Київська повітова управа зі справ земельного господарства з’ясовувала на чиїй території знаходиться міст через річку Либідь для ремонту[5].

Києвознавець Михайло Рибаков надає нам відомості про Протасів Яр за 1834 р., де «вже зустрі­чається назва «Протасів Яр», яка, на нашу думку, походить від прізвища одного з перших мешканців Солом’янки.

Саме у праці «Киев и его предместия: Шулявка, Соломенка с Протасовым Яром, Байкова Гора и Демиевка с Саперною слободкою по переписи 2 марта 1874 года» (1875 р.), розробленої Південно-Західним відділом Імператорського російського географічного товариства ми і читаємо відомості про кількість населення, дворів, будинків Протасового Яру[6].

Так, за результатами одноденного перепису населення Києва та його околиць, про­веденого 2 березня 1874 р., на Солом’янці і в Протасовому Яру проживало 3910 чо­ловік, тут було 379 житлових будинків, з них — 76 землянок та мазанок, в тому числі 74 — вкриті соломою і лише один кам’яний будинок[7]. Тільки 36 дворів мали колодязі, 4 – зі стоячою або текучою водою і 172 двори взагалі не мали води. В Солом’янці разом із Протасовим Яром нараховувалось 43 заклади фабричних, промислових і ремісничих підприємств (з них: 1 завод сухих дріжджів, 2 цегляних заводи, 1 пекарня, 3 буфети, 4 корчми і харчевні, 6 гончарень, 4 столярні майстерні, 8 слюсарень). На час перепису там функціонувало 112 закладів різного роду (з них: 17 магазинів і крамниць, 1 пивний погріб, 2 готелі з номерами для приїжджих, 7 постоялих дворів, 1 залізнична станція, 1 телеграфна станція, 3 кузні, 1 єврейська школа, 1 лікарня)[8].

Враховуючи настійні прохання мешканців району, 16 січня 1901 р. Сенат за­твердив згадувані акти 1873 та 1895 р., і вилучив Солом’янку з Протасовим і Кучминим Ярами і Батиєвою горою з відання міста.

У грудні 1902 р. ця місцевість дістала статус самостійного сільського поселення»[9].

Щоправда, урочище «Протасів Яр» належало Митрополичого дому «Панківська дача» бачимо з архівних документів, у яких так і значиться «План усадьбы урочища «Протасов Яр», входящего в состав «Паньковской Дачи» владения Киево-Софийского Митрополичего дома»[10].

Історик, краєзнавець Олександр Михайлик зазначає, що «у середині 1880 р. в Протасовому Яру, а саме вздовж залізниці Київ — Курськ, на місці вирубаного Байкового гаю та колишнього хутора Байкова, побудували комплекс парового млина військового відомства. Комплекс складався із млина з димарем, пекарні, зерносховища та складів. Споруди були 2-3-поверховими. Підприємство проіснувало до 1920 року, доки його не спалили польські війська»[11].

Завдяки археологічним дослідженням, зокрема Вікентія Хвойки, дізнаємося й про те, що «Сліди другої палеолітичної стоянки (найдавнішими слідами людського життя на території Києва є відома Кирилівська стоянка) були виявлені в урочищі Протасів Яр поблизу Байкового кладовища. На жаль, систематичних розкопок на цьому місцезнаходженні не провадилося. Урочище Протасів Яр було молодим глибоким яром (нині він засипаний), що перерізав південно-східний схил так званої Батиєвої гори — підвищення правого берега річки Либеді. Рештки палеолітичного часу були виявлені під час будівництва залізниці. Вони трапилися в самому гирлі яру, біля підніжжя Батиєвої гори, на глибині понад 15 м від сучасної поверхні. За своїм характером знахідки подібні до кирилівських: тут також виявлено залишки вогнищ у вигляді тонких прошарків вугілля та попелу; знайдено кістки викопних тварин, крем’яні вироби, уламки крем’яної сировини. Незважаючи на скромний характер цих знахідок, їх досить для висновку, що й у цьому місці за доби верхнього палеоліту існувала стоянка первісних мисливців, подібна до Кирилівської»[12].

 [1]Тарановский П. Путеводитель. Киева и его окрестности с топографическим планом  и видами Киева. К. : Типография штаба киевского округа, 1884. С. 111.

[2] Звід пам’яток історії і культури України. К.: 1999 р., у 3-х частинах. 2197 с.

[3] Киев теперь и прежде / сост. М.М. Захарченко. Киев, 1888. С. 277.

[4]Киев теперь и прежде / Составил М.М. Захарченко. – Киев : Паровое лито-типографическое заведение С. В. Кульженко, 1888. – С. 265–266.

[5] ДАКО. – Ф. 1239, оп. 49, сп. 7.

[6]Киев и его предместия: Шулявка, Соломенка с Протасовым Яром, Байкова Гора и Демиевка с Саперною слободкою по переписи 2 марта 1874 года. – К., 1875. – 402 с.

[7] Київська околиця Солом’янка / Рибаков М.О. // Архіви України. – 1980. – № 6(164). – С. 68.

[8]Архипова С. Київське передмістя Солом’янка наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. С.23–30.

[9] Рибаков М. Київська околиця Солом’янка // Архіви України. 1980. № 6(164). С. 68.

[10] ДАКО. – Ф. 1542, оп. 1, сп. 245.

[11] Михайлик О. Хутір Байкова та Протасів Яр  // Протасів пост. 2020. № 5. С. 5.

[12] Брайчевський М. Коли і як виник Київ. К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1963. С. 10–11.

Вулиця Протасів Яр – вулиця у Солом’янському районі міста Києва, місцевості Протасів Яр, Олександрівська слобідка. Пролягає від залізничного шляхопроводу та вулиць Миколи Грінченка і Лінійної до Солом’янської вулиці.

Вулиця виникла наприкінці XIX  століття (не пізніше 1899 року) під нинішньою назвою (від урочища Протасів Яр, у якому вулицю прокладено).

На деяких картосхемах початку ХХ століття зазначена також як вулиця Протасова (за ім’ям Протасових – землевласників цієї місцевості). Після 1917 року набула назву вулиця Степана Разіна (відмічена на карті міста 1930 року), яку було підтверджено 1944 року, на честь С. Т. Разіна. Історичну назву вулиці було відновлено 1991 року.

До 2002 року Протасів Яр був невеликий звивистою дорогою, проте найкоротшим шляхом до центру міста. Виходячи з зручного розташування і необхідності швидкісного сполучення між центром і Солом’янка, в 2002–2003 роках вулицю була істотно реконструйовано і прокладена тролейбусна лінія з маршрутом № 40. Тепер це широка магістраль, що переходить в Солом’янській вулицю з одного боку (раніше на цьому місці була клумба з розворотом для приватного і громадського транспорту) і врізається в вулицю Боженка біля Інституту електрозварювання імені Є. О. Патона – з іншого. Під номером 3 знаходиться трикотажна фабрика «Роза» з фірмовим магазином, що працює з 1922 року. Решта будівлі – це невеликі магазини і кілька приватних будинків. Верхня частина вулиці простягається серед пагорбів і зелених насаджень. Перепад висот між початком і кінцем вулиці Протасів Яр – близько 50 метрів.

Основною визначною пам’яткою Протасова Яру з початку 2000-х років є однойменна гірськолижна траса на правій стороні вулиці. Траса обладнана двома підйомниками, а розпорошується сніг – штучний і може лежати тут до середини весни.

 

 

 

 

 

 

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter