СУЗІР’Я РУСЛАНА БАХТИЄВА

Моє знайомство з Русланом Бахтиєвим відбулося на одному із благодійних заходів в приміщенні клубу Національного авіаційного університету. Вже тоді я звернула увагу на елегантність і вишуканість цього чоловіка. А коли мені представили його як керівника Благодійного фонду «Зоряна мрія», щодо шляхетності цієї людини у мене вже сумніву не було.

…Руслан ще з дитинства любив зірки. В Туркменістані, де жила тоді його родина, в спекотні дні спали на подвір’ї. Хлопчик спостерігав, як між зірками пролітали супутники. Вони захищали світ. А зірки строго стежили за ним, чи правильно себе поводив. Тоді вони і розповіли про його майбутнє…

З-поміж зірок і сузір’їв він особливо любить Велику ведмедицю. Чому? Тому що перша зірка рукоятки ковша знаходиться прямо над батьківським будинком. І коли він дивиться на нічне небо, то точно знає, де його дім, у якому назавжди залишилася живою його рідна людина – Батько…

Так склалося, що доля поєднала його з Україною, яку любить понад усе. Щоправда, бідкається, що тут зірок так не видно… Але вони разом з Лаврською дзвіницею добре відображаються у Дніпрі. А за межею міста вони висять так низенько-низенько. Русланові здається, що з кожним роком зірки все ближчають і ближчають і дивляться на нього очима вічності.

Руслан Бахтиєв – кандидат політичних наук, експерт у сфері благодійності та соціального іміджу. І сьогодні активно працює і допомагає впроваджувати Стратегію розвитку організації.

У його біографії були також проєкти «Вибрані діти», «Зоряна мрія». Руслан Бахтиєв майже десять років очолював Всеукраїнський благодійний фонд «Зоряна мрія», який боровся із соціальним сирітством. Вже тоді на вулицях нашого міста поменшало блукаючих дітей. І що цікаво: у Фонду не було жодного грошовитого благодійника, який покривав би всі витрати. Але не від кожного благодійника Фонд міг прийняти допомогу. Скажімо, від тих підприємців, які заробляли гроші на алкоголі, адже вони фактично породжували соціальне сирітство. Навколо «Зоряної мрії» Руслану Бахтиєву вдалося зібрати коло однодумців як з числа відомих публічних людей, так і пересічних киян задля однієї мети – подолання соціального сирітства. І тоді мрія, хоч не зоряна, а збулася. Зоряна стане попереду. Це ще один проєкт Руслана – «Вибрані діти».

Якось у розмові Руслан зауважив, що життя пілота Антуана де Сент-Екзюпері змінив Маленький принц. Схожа історія відбулася й з ним, коли в його життя прийшов Антон Морозов. Цей «маленький принц» живе у Криму. Хлопчик прикутий до інвалідного крісла з діагнозом «ДЦП та міопатія м’язів». Антон посперечався із однокласницею: хто з них здатний написати книгу? Дівчинка незабаром кинула письменницьку діяльність, а Антон не зупинився і закінчив свій твір, в якому він відправляє своїх казкових героїв Ентоні і Джейта рятувати Книгу Історії. Надрукувати книгу допоміг Руслан Бахтиєв.

Руслан вважає, що саме Антон став для нього поводирем у світ людей з обмеженими можливостями. Він висловлює свою точку зору щодо уявлень суспільства про людей з обмеженими можливостями.

– Часто в житті можна почути міфи про людей з обмеженими можливостями. Наприклад, якщо інвалід переїде тобі дорогу, то щастя не буде. Перше уявлення полягає в тому, що суспільство намагається не звертати уваги на людей з обмеженими можливостями. Коли ми йдемо по місту, то зазвичай дивимося на красивих і розумних людей. Наше око намагається не помічати людей з інвалідністю. Насправді люди з інвалідністю – не жебраки, і такого роду допомога іноді їх ображає. А ще в нашому суспільстві не замислюються про архітектурні доступності. А варто було б подумати над тим, як пересуватися людині в інвалідному візку.

В Україні на сьогодні багато прекрасних прикладів розв’язання проблем людей  з обмеженими можливостями. Ці приклади він вивчав й узагальнював. А ще хоче, щоб «Соціальна концепція формування інклюзивного простору в Україні» була не тільки покладена на стіл Президенту, а стала керівництвом до дії.

Схоже, Руслан знайшов алгоритм, який дасть змогу зробити цей світ «своїм» для усіх без винятку, тоді ми перестанемо ділити його на людей з обмеженими можливостями, і без неї.

І на такій оптимістичній ноті мені хочеться подякувати цьому елегантному, вишуканому, шляхетному чоловікові за його Доброту і Сонячність, яку випромінює зі свого сузір’я нам, землянам.

 

Наталка Капустянська

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter