Валерій Петущак і Наталія Македон

«Лелітку» вітали три океани

 Понад двадцять п’ять років тому українські газети рясніли заголовками: «Подорож навколо світу», «Уперше під прапором України», «Ходіння через три океани»… Українські яхтсмени – Валерій Петущак разом з дружиною Наталією Македон на вітрильнику «Лелітка» довжиною 9 м вийшли в подорож навколо світу.

Ця подорож тривала чотири роки:  з 1994-ого по 1998-ий. Звісно, її можна було здійснити значно швидше, але яхтсмени пережили дорогою дві кораблетрощі: один рік ремонтували яхту у Новій Зеландії, другий – у Австралії. Під час подорожі подружжю вдалось багато побачити. Та найбільше вразило скульптурне зображення головного бога полінезійців Тане, що міститься в історичному музеї народів Океанії м. Окленда. Ця скульптура ідентична «скіфським бабам» українських курганів, які символізують культ Жінки-Матері.

…Валерій перебирав в думках всі цікаві назви для яхти. Бо недарма ж кажуть, як назвеш човен – так він і попливе. У перші мандрівки і на змагання вітрильників у Чорному морі Валерій ходив на яхті «Гонта». Йому подобалася ця назва: українська і патріотична. Але дещо трагічною була і доля Івана Гонти, і капітана яхти «Гонти» О.Грищенка, який загинув в Уругваї під час Всесвітніх вітрильних змагань у 1989 році. Яхта, яку Валерій придбав перед мандрівкою, мала назву «Берендей». Це суто чоловіча назва, а має бути жіночою та ще й українською. Зрештою, назва знайшлася. Якось Наталя прочитала уривок з «Лісової пісні» Лесі Українки, де прозвучало слово лелітка. А Лелітка – це блистка, дочка Бога Сонця –Почеля і Богині Води – Лелі, тобто втілення жовтого і блакитного кольорів. У цій назві втілилась мрія Валерія пройти навколо світу під жовто-блакитним прапором. Ця мрія зародилася ще у його першу подорож у 90-х роках від Владивостока до Окленда. Правда, тоді підняти національний прапор не вдалося, бо не до всіх членів екіпажу прийшло, як кажуть, національне усвідомлення.

Тож наші герої вийшли у дивовижну мандрівку під жовто-блакитним прапором тривалістю у чотири роки.

Друзі проводжали Валерія та Наталію в подорож. Вдивляючись в усміхнені обличчя, можна було прочитати різні, часом протилежні почуття – просто захват, щиру заздрість, іронію і навіть недовіру.

Шлях тривав справді далекий: Дніпром у Чорне море, далі – у Середземне, Атлантику, Панамський канал, Тихий океан, Нову Зеландію, Австралію, Торресову протоку, Індійський океан, Червоне море, Суецький канал, Середземне море, Чорне море, Дніпро. Маршрут попутних вітрів. Валерій був впевнений, що дружина повернеться додому після першого ж морського переходу, де з першого ж дня розігрався 6-бальний шторм. «Екіпаж», так Валерій називав свою дружину, лежав анабіозі три дні. Але коли прибули у Варну, «ожив» і вирішив подивитись світ далі.

Розбурхане море не лякало. Здавалось, «Лелітка» навіть якимось чином обминала хвилі. Ось їх вітав трьома гудками трищогловий фрегат «Дружба», що йшов назустріч. От і Середземне море. Сонце, сідаючи за обрій, набувало цитринового кольору – точна ознака штильової погоди. «Лелітка» поспішала назустріч Атлантичному океану. Було видно, як усі сузір’я зійшли зі своїх звичних місць. Звечора Оріон просто висів над головою…

Вийшли в Атлантику. «Екіпаж» спав. Валерій до третьої години ночі біля керма. Здалеку, біля африканського узбережжя, виднілися вогні рибалок. Про них і попереджали Наталію і Валерія яхтсмени і лоція під час останньої стоянки в порту Гібралтара. Один з човнів став наближатися до «Лелітки»

– Та це ж пірати! – вигукнув Валерій.

«Лелітка» втекти не могла, бо що там двигун у 12 к.с. у порівнянні із сучасними двигунами рибалок та ще й вітру катма… Валерій готується до оборони: вішає на шию підводну рушницю, дуже схожу на автомат Калашникова, потім сильним галогеновим ліхтарем світить на човен рибалок, що швидко наближався, потім собі на груди, де висіла «страшна» зброя. І рибалки змінюють курс. Отак винахідливість капітана і його «страшна» зброя врятувала човен від піратів.

Добре, що «екіпаж» спав…

Було ще багато цікавих пригод під час подорожі. І зустріч з китом, що підійшов до човна на відстань 5 метрів, видовище гігантського ската, що вистрибнув попереду «Лелітки» із води – як злий чаклун у чорному плащі. Та головним результатом цієї мандрівки стало відкриття того, що острови Тихого океану були освоєні вихідцями з України, бо з українськими збігаються і назви богів (Тане – Дана) – Бог моря, (Оро – Орій) і їхні первинні зображення, орнаменти на одязі, килимах, ужиткових речах, вінки на головах,архітектура будівель і навіть кулінарні уподобання: порося на святковому столі. А ще співзвучність і мелодійність пісень з українськими та багато слів з українськими коренями. Цей висновок не суперечить висновкам вчених антропологів, які вважають полінезійців європеоїдами.

Ця подорож навколо світу тривала 1899 днів і ночей. На щоглі яхти «Лелітка» прапор України майорів у портах 18 країн світу, його вітали три океани…

Це була перша навколосвітня подорож українців на яхті під жовто-блакитним прапором незалежної України.

У цієї подорожі є ще один мотив – безмежна любов до своєї Батьківщини, до української землі.

Наталка Капустянська

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter