Віктор Близнець

Є в Києві невелика, типова для нецентральних магістралей, вулиця Освіти. Її назва, на перший погляд прозаїчна, глибоко символічна. Вона стала для не лише для юнаків та дівчат вулицею знань і освіти, а й напоєна романтикою та високими мріями і сподіваннями. На початку вулиці стоїть гуртожиток студентів Київського університету імені Тараса Шевченка. Саме у  будинку №4 у різні часи жили майбутні класики української літератури. Серед них – Віктор Близнець.

Віктор Семенович Близнець народився в с. Володимирівка на Кіровоградщині в багатодітній селянській родині, де Віктор був четвертою дитиною. Саме в рідному селі, за його словами, він «… побачив світ, далекі імлисті обрії, сиві полинові рівнини. … Небо й степ – оце й заповнило душу, все моє життя». Найдорожчою людиною був для письменника, за його власними словами – батько. Працював він столяром, умів дуже гарно про все розповідати. І був для своїх шістьох дітей «… першою книгою, першою школою, відкривав землю батьків, … це було як причастя до святині, до таїни нашого земного бога». Віктор був дуже здібним та допитливим учнем, школу закінчив із золотою медаллю.

Після закінчення десятирічки 1952 року Віктор їде до столиці і успішно складає іспити на факультет журналістики Київського університету імені Т.Г. Шевченка. Його однокурсниками і товаришами були Василь Симоненко, Микола Сом, Тамара Коломієць, та інші обдаровані та талановиті люди – майбутні письменники.  Дозвілля проводив або в бібліотеці, або на природі.

Після університету у 1957 році   працював редактором у редакціях газет, журналів, видавництвах. І паралельно, за словами письменника Анатолія Костецького, знаходив «… час, аби залишитися наодинці зі своїми думками і творити Літературу з великої літери, як він це розумів». Публікуватись він почав з 1959 році, а перша книжка оповідань «Ойойкове гніздо» вийшла в 1963 році. Відомий дитячий письменник Всеволод Нестайко так розповідає про своє перше враження від знайомства з В.Близнецем та його оповіданнями. «І от він прийшов – середній на зріст, присадкуватий, з вишневими очима, які він… сором’язливо одводив убік. Поклав мені на стіл тоненький рукопис. І одразу ніяково попрощався й пішов. У рукописі було всього чотири оповідання. Але він даремно соромився. Оповідання були по-справжньому талановиті, свіжі, щирі, написані соковитою народною мовою. … Віктор доніс ще кілька оповідань. Так склалася його перша книжка «Ойойкове гніздо». Більшість написаних книжок – для дітей. Віктор Близнець був дитячим письменником за природою свого таланту: він умів розглядати проблему «від початку», звертатися до найпершого значення слова й метафори, відкривати нове в давно знайомому.

Найпопулярнішими його творами є повісті «Паруси над степом», «Землянка», «Древляни», «Звук павутинки», «Мовчун», «Женя і Синько», «Як народжувалася стежка», «Золота гора до неба», «Золота павутинка», повість-казка «Земля Світлячків». Спеціально для дітей він переклав з давньоруської сучасною українською мовою літопис «Повість минулих літ».

Є у письменника твори для дорослого читача. Цікавила Близнеця історична тематика, в яку він поринув опісля успішних перших кроків у літературі. Окрім повісті «Древляни» (1968), це  також і повісті «Партизанська гармата» (1978), «Вибух» (1979), які  хоч і відображали зовсім різні історичні епохи та своїм словом та тематикою (героїзмом) відчувалися близькими за духом. І довершенням його дорослої прозової тематики став роман «Підземні барикади» (1977). У своєму єдиному романі автор зумів поєднати чимало власних літературних засобів — в діалогах, у художній довершеності і, навіть, його цілеспрямованість й певна повчальність переповідання стали знаковими у творчості. Але все-таки найталановитішими і найпопулярнішими залишились його книжки для дітей. Усе написане Віктор Семенович пропускав через свою душу і серце. Герої його творів усвідомлюють себе особистостями, знають, що таке справжня дружба, готові захистити слабшого, живуть у злагоді з довкіллям.  Таким був і сам письменник. Усі, хто знав Віктора Семеновича, згадують про нього як про людину дуже щиру, делікатну, з ніжною душею. Людину, закохану у дитинство, у людей, у природу…

 

З доступних джерел підготувала Наталка Капустянська

 

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter