Володимир Коломієць

Коломієць Володимир Родіонович народився  2 листопада 1935 р. в с. Вовчків Переяслав-Хмельницького району на Київщині  в учительській родині. Від батька, колишнього фронтовика і вчителя-історика, певно, взяв  у життя науку про мудрість  і правду, а від матері – пильний зір, задивлений  у народне мистецтво, заслуханість у пісню…

Свого першого віршика він написав у третьому класі, в одну з повоєнних весен, коли жилося важко: їли млинці з цвіту акації, коржики з жолудів. Прийшов якось Володя зі школи, хутенько поробив уроки і захотілося йому погуляти в лісі. Але за вікном дощило. І він тільки уявив собі ліс і ведмедя, який виліз на стару черешню і гризе гіркий глей… Ведмідь не втримався і звалився на землю. От якби мав свою пасіку, то не лазив би по дикий «мед»! Така мораль цієї проби пера. Невдовзі його вірші друкуватиме дитяча газета «Зірка».

Закінчивши середню школу в Переяслав-Хмельницькому, Володимир Коломієць вступив на філологічний факультет Київського університету і оселився в гуртожитку на вулиці Освіти, 4, по закінченні якого працював  у центральній пресі, у видавництвах «Держлітвидав» (пізніше «Дніпро»), «Український письменник».

Першу збірку поезій «До серця людського» Володимир Коломієць видав у 1959 році, через рік після закінчення Київського університету. Незабаром  були опубліковані і інші його збірки «Рунь» (1962), «Планета на житній стеблині» (1964), «Колиска жайвора» (1966), «Поезії» (1967), «Поміж чуттями і дивами» (1969), «Партитура тривоги» (1971), «По сей бік райдуги» (1972), «Переяслав» (1974), «День творіння» (1975), «Розмисел» (1976), «На відстані серця» (1978), «Не втратить вічності» (1980), «Від обрію до обрію» (1981), «Світень» (1982), «Подих моєї землі» (1984), «Сузір’я миру» (1987), «Яре вино» (1988), «Семигори» (1990), «Русло» (1991)….

Чимало творів українського поета перекладено на мови іноземні, – зокрема, видано свого часу книжки з його поезіями вірменською, російською, білоруською, англійською…

Володимир Коломієць у 1993 р. був удостоєний Державної премії України імені Т.Г. Шевченка за збірку поезій «Золотосинь».

 

Поет відомий у першу чергу своїми «дорослими» віршами, однак і для дітей написав чимало. Свого часу у видавництві «Веселка» побачили світ його «дитячі» збірки поезій – «Зозулині черевички» (1971), «Дід глід і глоденятко» (1973), «Ярмарок див» (1983), «Весела оселя» (1986), «Лесикова сопілка» (2003) та ін.

Загалом Володимир Коломієць – унікальна постать не лише в українській літературі, а й у вітчизняній культурі, політиці, філософії… Автор понад 40 книжок віршів, поем, есе, публіцистичних статей. Він створив неповторний поетичний світ чистих, високих почуттів та глибинної філософії, з чітко означеним ритмічним контуром, самобутньою ритмомелодикою і оригінальним словниковим ландшафтом. Віршам Коломійця притаманні лірична зосередженість, енергійність інтонацій, публіцистичність образів.

 

НАСТОЧКА

Сизо блиска річечка. Спориші.
Мчить до школи дівчинка по росі…
Ластиться до Насточки май-трава.
А над нею ластівок щебетва.
А з-під крил веселих їй синява…
І бринять на серці їй ці слова:
— Здрастуй, стежко лагідна у росі!
Здрастуй, добра ластівко.
День!.. І синь.
Мов напам’ять читанку — вивчу світ.
Всіх люблю… А вчительку — дужче всіх! —
В ластівки так само, як у Настки, — мрій… мрій…
Лесикова мама — вся з ласки — вчителькою їй!

 

З доступних джерел підготувала Наталка Капустянська

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on Twitter